Моя зневага до російських лібералів більша, ніж до люмпена, якого заганяють в російську армію

Вони висловили думку, що така українська відкритість демонструє світу, що Україна не засліплена ненавистю, готова в майбутньому до діалогу з російською цивілізованою опозицією, паростки якої ніжно проросли днями у Львові. Й мовляв, там були не лише неозброєні російські ліберали, а й ті росіяни, які воюють в лавах ЗСУ, й цей замєс треба гуртувати, ліпити до купи тощо.

Той рідкісний випадок, коли я категорично не згодна з моїми шановними та розумними колегами. Й питання не лише в тому, що не існує хороших росіян, а ліберали в екзилі, які млосно розмірковують про пансловʼянство по парижах і берлінах — це ніяка не опозиція.

Я вважаю такі форуми дуже небезпечними. Насамперед тому, що подібні заходи перемикають увагу з жертви на агресора, формують емпатію до росіян. А я не готова до емпатії, й не через кровожерливість, а тому, що це і є сценарій башт Кремля — розмити та перекласти відповідальність за страшну війну на окремих осіб, знявши її з народу і країни, яка цю війну повністю підтримує.

Читайте також: Чому форум російської опозиції у Львові — не зрада

По-друге, всі ці люди є частиною путінської Росії, всі вони на різних етапах обирали, цементували, терпіли, не втручалися, мовчали, заробляли, поблажливо дивилися на Україну, розповідаючи про братство і словʼянство. Всі вони імперці. Й потім — всі вони просто втекли, ніхто з них ніколи не боровся. Й зараз не борються. Бо інакше вони були б не у Львові, а трохи раніше — у Вашингтоні, переконуючи розблокувати нам допомогу. Чи в Берліні просили б далекобійну зброю. Жоден з них ні слова не сказав про зброю на жодному телеканалі у своїх чисельних інтервʼю.

В їхній риториці — тільки Путін. А як же російський народ, який зацементував режим і підтримав плебісцит щодо війни? Росіяни всі мають платити в майбутньому репарації, перепрошувати перед українцями та понести покарання. Шлях до прощення — через визнання провини! Хто з учасників львівського збіговиська просив вибачення перед українцями?

Ми дійсно боїмося, що світ бачить в нас націю, яка ненавидить росіян? А як ставитися до вбивць і ґвалтівників? Не впевнена, що настав час емпатії. Для мобілізації потрібні сильні почуття та емоції. Любов. До родини й України. Ненависть. До жорсткого, потворного, хитрого ворога. Який іноді напʼялює на себе маску ліберала.

Й скажу чесно, моя зневага до самозакоханих російських лібералів значно більша, ніж до люмпена, якого заганяють в російську армію вбивати українців. Бо люмпен не читав книжок. А ці високочолі, з освітою і домашніми бібліотеками, які читали статі дугіних, солженіциних, Путіна, вони ж все усвідомлювали й нічого не зробили, аби зупинити російський фашизм в зародку.

Щодо росіян, які воюють в ЗСУ. Ті, хто справді воює, навряд чи їздять по форумах. Вони ховають обличчя, бо мають рідних у РФ і знають, на що здатні російські спецслужби.

Читайте також: Не стати Росією

А щодо історій про звільнення "російськими батальйонами" бєлгородської республіки, якими рясніли ТГ Банкової восени минулого року, то ви помітили, що все якось дуже різко припинилося? Вам не здається це дивним? Мені ці історії відразу були схожі на певну роботу спецслужб. Таке потрібно під час війни для підняття морального духу і створення легенд, але чи варто ще й на форуми тягати маскарад?

Окрема історія — реакція мера Львова. Андрій Садовий керує містом майже два десятиріччя і знає про кожен пчих у львівських кавʼярнях. А тут таке знатне збіговисько пройшло повз. Непереконливо. Й уявляю реакцію, аби за часів Порошенка хтось організував у Львові зʼїзд хороших русскіх. Й чесно кажучи, більше ніж впевнена, що половина з них співпрацюють з ФСБ. Тому окрема тема, навіщо їх пускають в Україну.

Не думаю, що Україна має давати майданчики для російської опозиції. Це явний перебір. Та й немає там ніякої опозиції.

Ну, а участь Банкової в збіговиську не дивує.

Джерело

Про автора: Ірина Геращенко, народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.