МСЕК: перемогти можна проблему, яку ти хоча б помітив

Система МСЕК багато років експлуатувала людей з інвалідністю чи продавала послуги "інвалідність для виплат", "інвалідність, щоб аліменти не платити" чи — коли прийшла війна - "інвалідність, щоб не служити". 

Це не "біда, яка сталася сьогодні". Це біда, яка існувала десятиліттями, й на яку всім було в цілому начхати. При жодному голові МОЗ, премʼєр-міністрі та президенті в тему людей з інвалідністю заглядати було не дуже охоче, десь через корупційну ренту звідти,  десь просто, бо начхати й не електорально. 

Знадобився грандіозний скандал, щоб туди в принципі хтось подивився. Звісно, зараз будуть генеруватися пропозиції та навіть кроки до простих рішень. Але потім все одно доведеться повернутися до системного реформування. 

Читайте також: Хмельницькі прокурори не прилетіли з Марса

Та без скандалу всім і далі було б начхати. Деякі, навіть дуже освічені та поінформовані люди, саме через цей кейс взагалі почули про МСЕК. От тепер хочуть змін. Добре. Це перший крок до змін.

Насправді так працює практично з усіма галузями. На жаль. Без війни ми б так і не зрозуміли нащо армія. Без ковіду — медицина. Без потреби у зброї — наука й інженери. Наше суспільство у багатьох параметрах дуже інфантильне. 

Як і еліти. Я ще добре памʼятаю, як класик з попереднього парламенту питався "нащо нам фінансувати науку, бо вона нічого не дає". Але наче зараз таких тупих питань трохи менше. Те саме з питанням: "нащо нам нормальна система соціального забезпечення". Те само багато з чим. 

Попереду ще багато розрізаних гнійників: схеми і мутки на протезуванні (досі існують, на жаль), не верифіковані пенсії, сотні й тисячі лівих комунальних і державних підприємств, на яких наживаються на місцях і в центрі, і ще дуже багато спадщини, часто ще радянської. І це все, звісно, під час війни загострилося. 

Читайте також: Про МСЕК, людей з інвалідністю і корупційний феодалізм

Подолання цієї інфантильності через необхідність спостерігати як гній витікає — це нормально. Це етап будівництва суспільства і держави. Але це дуже болюче. Власне, ми переконуємося в цьому в прямому ефірі. Та те, що цей процес іде — це добре. Бо перемогти можна проблему, яку ти хоча б помітив.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.