Мюнхенська конференція небезпеки

Його слова залишили після себе страх і невпевненість. Промова президента України Володимира Зеленського стосувалася безпекових перспектив зовсім в іншому ключі: він закликав Європу об'єднатися, мобілізуватися та нарешті створити інтегровану військову систему – Армію Європи – в якій українська армія стане її невіддільним елементом.

Ці дві – на перший погляд, протилежні промови насправді зводилися до одного: необхідність реагувати на нові реалії нікуди не зникла і відсутністю дискусії щодо реальної загрози, що нікуди не зникла й досі надходить з Росії – не скасовує цієї реальності. І хоча меседжі американського та українського керівництва звучали з різними інтонаціями, вони доповнювали один одного.

Дж. Д. Венс почав свій виступ із нищівної критики Європи, звинувачуючи партнерів у недотриманні демократичних стандартів та цензурі, а також прямо заявив, що зовнішні загрози, які стоять перед континентом, більше не будуть пріоритетом американської політики. Це означає одне: США поступово відходять від ролі головного гаранта європейської безпеки.

Зеленський, стоячи перед уже шокованими європейцями, закликав їх об'єднуватися та готуватися до війни. Під час більш неформального спілкування український лідер заявив, що українська розвідка має дані про ймовірний сценарій вторгнення Росії до Польщі чи іншої країни НАТО вже наступного року. 

Про це, зокрема, свідчать російські плани створити в Білорусі 15 нових дивізій – і це угруповання може бути використане саме для такого нападу та відновлення у кінці минулого року Ленінградського військового округу.

Читайте також: Європейські лідери шоковані: Макрон скликає надзвичайний саміт у Парижі

Промова віцепрезидента США, що, ймовірно, знаменує початок послаблення трансатлантичного діалогу, продемонструвала одну важливу річ: європейська оцінка реальних загроз і ризиків завжди була відірваною від реальності. І просто було питанням часу, коли хтось скаже це вголос. Бо так само і можлива зміна риторики адміністрації США після другої перемоги Дональда Трампа мала б розглядатися, як один із цих ризиків.

Єдиним способом уникнути війни залишається стара формула римського військового письменника Флавія Вегеція Рената, автора крилатого вислову: "хочеш миру – готуйся до війни" (Si vis pacem, para bellum). І якщо Європа та США ще вагаються, як діяти відповідно до цього принципу, Росія вже давно застосовує його максимально агресивно у тій же Європі. Але у її виконанні він набуває перекрученого значення: "щоб не було війни на своїй території – розв’яжи її на чужій».

Москва веде цю війну повномасштабно, використовуючи всі можливі засоби – від підривної діяльності та терору до маніпулятивної пропаганди й гібридного тиску. Якраз в ці дні американське видання The Wall Street Journal повідомило, що Росія створила новий таємний підрозділ під назвою "Департамент спеціальних завдань" (SSD), який займається диверсіями та атаками на території Європи та за її межами.

Крім цього, варто пам’ятати про економічний і політичний тиск Кремля. Зокрема, про постійні намагання послабити санкції, як і через непрямий політичний шантаж, так і через так званих "хороших росіян" чи тиск на європейські бізнес-групи; енергетичний шантаж, який, особливо очевидно розгорнувся навколо припинення транзиту російського газу українською територією; політичні ігри з підтримки популістських політичних проєктів і створення праворадикальних "партій-перевертнів", які підриватимуть європейську стабільність зсередини.

Читайте також: Змагання між США та ЄС за те, хто більше допоможе Україні, є для нас ідеальним

У цих умовах і в такій атмосфері продовжилося обговорення найголовнішого питання – переговорів з Росією щодо укладання миру. Спецпредставник США Кіт Келлог наполягав, що Україні рано чи пізно доведеться сісти за стіл переговорів із ворогом. Щобільше, у США переконані, що діалог із Росією неминучий за будь-яких обставин. І паралельно з цими заявами Politico повідомило про заплановані контакти між представниками Росії та США в Саудівській Аравії, куди відразу після Мюнхена вирушив і Зеленський.

Президент України у відповідь на це заявив, що нічого не знає, і що українську сторону не запрошували до жодних обговорень найближчими днями. Щобільше, ці слова підтвердили й анонімні співрозмовники в МЗС та українській делегації в Мюнхені. Але в будь-якому разі український досвід переконливо свідчить: для Росії переговори – це ще одна форма ведення війни. Особливо з огляду на підготовку нового наступального контингенту на білоруському напрямку.

Росія була б зацікавлена зробити конфлікт хронічним, затягнути його в "напівмир", де половинчасті рішення та поступки підмінятимуть реальні політичні та економічні процеси. План Кремля простий і незмінний: приховане перемир'я без реального припинення бойових дій, коли офіційно вогонь нібито припиняється, але російські війська залишаються на місці, санкції знімають під приводом самого факту участі Кремля в "мирних переговорах», а членство України в НАТО та ЄС відкладається до нових віників, "до кращих часів".

Це класична тактика російської імперської війни – довготривале виснаження супротивника, затягування його в безперспективний статус-кво, створення ситуації, в якій сили спускають в нікуди, як крізь решето. Європі залишається прийняти жорстку лінію, адже розширення війни на країни НАТО видається все більш реалістичним сценарієм. 

Якщо ж Україна отримає чітку роль у європейській обороні, Кремль, звісно, не припинить шукати альтернативних шляхів тиску і вдарятиме там, де Захід найбільш вразливий. Темні часи тільки починаються, але це не означає, що вони безнадійні.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Маріанна Присяжнюк, політичний аналітик фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.