Напередодні 30-денного перемирʼя

Отже, що ми можемо розуміти та спрогнозувати?

1. Зараз у російському суспільстві чітко сформовані  приблизно від 30 до 35% ура-патріотів, які хочуть продовження війни і є 60-70% мовчазної більшості, які хочуть зупинки війни (звільнення Курщини буде для них повною перемогою).

2. Як мінімум половина активних ура-патріотів доволі критично настроєні проти Путіна і його режиму. Звичайно, зараз вони не мають ані субʼєктності, ані явно вираженого лідера. А їхня єдина ідея — продовження війни заради майбутньої величі (щоб знову не бути приниженими). Але в перспективі 7-10 років (максимальна часова перспектива транзиту влади) ця група не просто не щезне, вона перетвориться на вагому політичну групу, яка буде носієм великої образи (в російських реаліях — пасіонарності образи) на будь-яке рішення окрім повного знищення України. Не варто забувати, що путінізм багато в чому виріс на схожому ресентименті.

Читайте також: Трамп хоче домовитися з Росією. Ці граблі б'ють дуже боляче

3. Дуже важливо звернути увагу на те, що оточення Путіна, хоч і абсолютно лояльне до нього, мислить в категоріях транзиту влади. І в питанні подальших мирних переговорів виходить із трьох складників:

• як це вплине на їхній матеріальний стан зараз
• як це може відбитися на їхньому подальшому політичному майбутньому
• як це вплине на тривалість спокійного і щасливого правління Путіна (цей пункт багато в чому збігається з попереднім, але все ж це різні логіки: путінська логіка вічного правління без проголошення  наступника і логіка еліт, які готуються до транзиту)
• з сумного для нас: в оточенні Путіна нема нікого, хто готовий вголос говорити про завершення СВО. В історичних аналогіях, які я дуже не люблю, - немає Мікояна, який виступав проти рішень Хрущова в розпал Карибської кризи. 

Як би це парадоксально не звучало, головним промоутером мирної угоди зараз може бути лише Путін. Нагадаю, що національна ідея Росії — це "Путін має правити якомога довше і померти якомога пізніше в кріслі президента". Він готовий іти на цю угоду, якщо це забезпечить йому довге і щасливе правління. І тому зараз багато чого буде залежати від того, як себе буде вести оточення: лякати Путіна розбалансуванням системи (апелюючи до 30% ура-патріотів) чи, навпаки, заспокоювати його бажанням 70% мовчазної меншості та лякати цілком реальним обвалом нафтового експорту в разі відмови від миру.

Читайте також: Путін запустив війну, але він її не закінчить

Але, за будь-яких обставин, Росія готується вже не до перемирʼя, а до переговорів по суті миру. І головні виклики для нас наступні:

• росіяни будуть розторговувати Іран та Північну Корею в обмін на поступки по Україні
• росіяни піднімуть фінансові ставки у своїй угоді з американцями (збільшать фінансову привабливість)
• росіяни спробують дестабілізувати ситуацію в Україні через певні інформаційні вкиди та можливі провокації
• росіяни можуть спробувати провести якісь теракти під українським прапором (вірогідність мінімальна, але треба бути готовим до цього).

Окремо треба винести за дужки Китай, який у разі 30-денного перемирʼя напевне реально включиться  в гру. Варіантів цього включення в нього два — або разом з РФ або ж у двосторонній грі з США (про гру Китаю спробую ширше написати днями).

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.