Не стати архіпелагом

Це теж наслідок поранення. Ніби тіло твоєї спільноти розпадається після вибуху на безліч частин, а ті своєю чергою розпадаються на менші й менші

У мене було таке відчуття десь 2018-2019-2020 року. Поступовий розпад єдності 2013-2015 років. Ті процеси робили нас слабшими й слабшими, а хижак вичікував. Він вважав, що 2022 року ми досягли піка розпаду. 

Але 2022 року нам вдалося різко зібратися знову в одне тіло. 

Про те героїчне зусилля варто завжди памʼятати — але також варто розуміти, що не факт, що нам вдаватиметься це щоразу.

Є відчуття, що україномовні знову віддаляються від неукраїномовних (чи не-зовсім-україномовних), тил віддаляється від війська, "закордон" віддаляється від життя-тут. І проблема в тому, що ми, як космічні частинки після вибуху, летимо одне від одного на дедалі більші дистанції.

Я думаю, що це дуже небезпечно. Що якщо ми перетворимося на архіпелаг островів, ми станемо легкою жертвою хижака. Бо з нами це вже було. І в 1240, і в Руїну, і в 1709, і в 1920 - you name it. 

Читайте також: Цією війною Росія хоче заразити нас смертю

Насправді чого нам досі так і не вдавалося до кінця — це  узгодити свою різноколірну множинність з екзистенційною потребою зберегти обʼєднане політичне тіло. І велике завдання теперішнього і майбутнього — все ж цього досягти, нарешті. 

Це завжди складна рівновага: як берегти ядро ідентичності й все ж бути інклюзивним. Як бути принциповим, але не бути занадто радикальним. Як бути твердим, але не бути жорстоким до своїх.

На ці всі питання ніколи нема стовідсотково правильної відповіді. Ми всі будемо їх довго шукати і, можливо, сваритися. Але важливо, щоб у наших незгодах і наших сварках ми розуміли, що є головною внутрішньою небезпекою: стати архіпелагом із тисячі островів, які легко завоюють, один за одним. 

Читайте також: Про любов під час війни

Як нам цього уникнути?

Я б починав з обережності одне до одного. Не плутати ворога з опонентом. Не плутати незгоди з ворожнечею. Не плутати іншої перспективи з брехнею та зрадою.

Світ і так занадто цікавий і занадто трагічний, щоб робити його ще жорстокішим.

Джерело

Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.