Перехідність, або Коротко на внутрішню тематику
Очевидно, що президентство Володимира Зеленського, як і загалом усіх нас в Україні, можна розділити на два етапи: до повномасштабного вторгнення РФ і після
Становлення Зеленського як політика, думаю, відбулося якраз після 2022 року, коли події потребували одночасного осмислення на практиці й внутрішніх, і зовнішніх реалій. Зʼявився світогляд, розуміння країни, міжнародних правил (офіційних та неофіційних).
Після відставки Андрія Єрмака як однієї із ключових фігур у команді президента, багато хто каже про новий етап для Зеленського у внутрішній складовій. І, мабуть, це так і є. У тому сенсі, що президент, розуміючи наявність різних соціальних груп, політичної конкуренції, зовнішніх очікувань, можливо, буде шукати новий формат взаємодії та внутрішнього ухвалення рішень.
Але хочу трохи розширити тему. Бо йдеться про черговий новий етап для усіх.
Читайте також: Відставка Єрмака. Розділення влад нарешті має запрацювати
По суті, ми перебуваємо в ситуації перехідності. Від війни — до перемирʼя, яке далі повинне перерости не лише в оборонну стійкість України, а й у внутрішній розвиток.
Для цього уже зараз важливо:
- Відсторонитись від інерції політичних суперечностей 2019 року, бо реалії уже давно інші (процеси відбуваються і у владі, і в опозиції, і серед тих, хто потенційно може зайти у політику). Йдеться про однакові правила та комунікацію в інтересах суспільства та країни.
- Починати вибудовувати формат взаємодії на період, коли закінчиться воєнний стан. Від цього значною мірою залежить те, яким буде для нас внутрішній вихід із війни, і те, як змістовно пройдуть наступні вибори.
- Формулювати притомні та реалістичні цілі щодо внутрішніх трансформацій та способу їх досягнення. Підхід звинувачення/виправдання — це, звичайно, усталена та поширена практика. Але цього точно недостатньо для розв'язання проблем тилу.
Про авторку. Олеся Яхно, українська журналістка, політологиня
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе