План стійкості Зеленського? Чому це більше про піар, а не про перемогу?

Годинний виступ президента присвятили до "1000 дня війни". З цієї нагоди чиновники та поліція носили квіти в регіонах на кладовища героям. А вчителі у школах показати мультяшних ветеранів, яких згенерував штучний інтелект. 

Певно, живий ветеран може "знервувати діток" і нагадати їм про сувору воєнну реальність. Але у ширшому розумінні — це повна ганьба. Бо можна скільки завгодно сперечатися про групи, де мами та бабусі цих дітей лайкають "двох братів, яких ніхто не привітав з Днем народження", але дітей так само підсаджують на голку дурощів і пропаганди. 

Чи потрібен був "план стійкості для українців"? Так, але не тоді, коли нам викручують руки та змушують сідати за стіл переговорів з Росією. Десь у квітні 2022 року варто було випускати на телемарафони не Олексія Арестовича і пробувати його розкручувати як великого політика. Сам Володимир Олександрович мав взяти на себе сміливість і пояснити про мобілізацію, потреби справжніх гарантій безпеки й розвиток власної оборонки. Врешті — скликати уряд національної єдності без страху за власні рейтинги. Знаю чимало якісних урядовців минулого, які пропонували свої послуги й не претендували ані на місця у списку, ані на президентство. 

"План стійкості" від Зеленського був спробою сподобатись усім. Місцями здавалось, що це не стратегія країни у війні, а більше передвиборча програма. І хоча президент рішуче сказав, що виборів поки не буде, а хочуть їх виключно політики, які прагнуть дебатів в окопах, — липкий слід виборчих технологій лишився. 

Читайте також: Коли закінчиться війна...

Чому так? Якщо коротко — Зеленський пробує подобатись старим. Це їм, у першу чергу, піде "вовина тисяча". 

Вчителям — їм обіцяють надбавку по 1000 гривень з січня 2025 року. І чимало славних педагогів на повну відпрацювали це у школах на акції "1000 днів війни". 

Далі — спроба сподобатись молодим. Зеленський обіцяє, що знижувати мобілізаційний вік не будуть. Тож є спроба морального хабаря тим, хто може піти та ще раз обрати Зе на президента. 

І особливий безплатний сир для ветеранів — їм обіцяють багато. Реабілітаційні центри в кожній громаді, 11 тисяч помічників для ветеранів і перспектива житла від держави. 

Не секрет, що стосунки Зеленського та армії ніколи не були рівними та партнерськими. Банкова боїться соціального вибуху і голосів ветеранів та їх членів сімей, тому обіцяє плюшки. Аби забули все — і булінг, і вигнання Залужного, яке суттєво підкосило дух армії, і відсутність планів до демобілізації. 

Судячи із планів гаранта — далі нас очікує Технологічна ставка. Правда, про розвиток науки президент не згадував, а дарма. Було обіцяно 3 тисячі крилатих ракет (!!!) і 30 тис. далекобійних дронів.

Грітися та освітлювати будинки будемо паспортами енергетичної стійкості регіонів. Правда, їх ще не зробили. Як врятує паспорт, коли жахнули ближню ТЕЦ або перебили магістраль від АЕС, президент не уточнив. 

З хорошого — президент уже навчився того, що "НАТО — безальтернативне для нас". І що команда Банкової буде переконувати партнерів надати нам його. Якби ж ті знання президентові у 2020 році, коли саме Банкова рік вбивала у голови українцям, що НАТО то є злом і заважає нам помиритися з Росією дипломатичним шляхом. Коли президент понад 20 разів повторював про 1000 днів війни — шкода, що він викреслив іще два роки, коли саме він був Верховним головнокомандувачем.

Можливо, йому не приємно згадувати, як він сперечався з військовими з приводу доцільності розведення військ на ділянці Золоте-4. Саме там Володимир Олександрович сказав легендарне: "Я не лох", "Уберите оружие" та "Пофиг с кем перемирие". 

Зеленський нинішнього зразка з трибуни Ради дорікнув Ердогану — раніше він вважав турецького лідера своїм політичним кумиром. Але президент Туреччини виліз днями з новим "мирним планом", де пропонує на 10 років відмовитись від НАТО і зберегти окуповані території поки за Росією. 

"Ми не відмовимося від прав України на всю свою територію. Ми не торгуємо суверенітетом, територіями та незалежністю", — дорікнув Зеленський такій пропозиції. 

Тут же дісталось і Олафу Шольцу — німецькому канцлеру, який хоче помогти своїй партії виграти дострокові вибори дзвінками до Путіна. "Ми не дозволимо використати нашу державу в чиїхось передвиборчих баталіях, коштом України виграти не вийде. Разом з Україною — так", — попередив український лідер. 

Читайте також: Відповідальність за перемогу лежить не на США, а, у першу чергу, на Президентові України

Чи не вперше було сказано про перспективи України та зміну режиму в Кремлі. "Можливо, Україні доведеться когось в Москві пережити, аби відновити повну цілісність нашої держави", — це означає, що про швидкий мир треба забути. І ще років 8 чекаємо, коли Путін здохне. 

Зеленський після провалу мобілізації, і як наслідок — частково фронту обіцяє рішуче виправити помилки. 

"Потрібна чесна розмова про мобілізацію, про бронювання, про СЗЧ. Міноборони має призначити військового омбудсмена. Також Міноборони має запропонувати нову систему контрактів для тих, хто не досяг мобілізаційного віку, але хоче захищати Україну — на нових мотиваційних позиціях", — це хороша пропозиція. Але все упирається в якість її виконання. 

З дивовижного — нинішній Зеленський обіцяє рішуче боротися з російською культурою та її агресивним натягуванням скрізь та усюди на Заході. Трішки дивно, бо свого часу Володимир Олександрович з колегами вклали багато талантів та ресурсів для просування "русского міра". Всі ці "Свати", "Квартали" і голубі огоньки. 

"Ми організуємо "культурний Рамштайн".  Необхідно створення повністю українського контенту, який зможе повністю замістити російський контент", — обіцяє гарант. 

Закінчив Зеленський словами: "Тисяча днів цієї війни…". Депутати, які слухали це в залі, кажуть, що не почули пропозицій щодо Криму. І, на жаль, не була озвучена дата справжнього початку нашої війни, зафіксована в документах на міжнародному рівні. Це 20 лютого 2014 року. І почалось все з окупації півострова Крим. 

Без розуміння цього факту і того, що саме кримський плацдарм став причиною окупації півдня та падіння Маріуполя — українці не можуть зрозуміти причини та наслідки кривавої війни на виживання. І того, чому на шкільні плакати варто вішати не мультяшки ШІ, а реальних ветеранів. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.