Популізм — це тактика сьогодні, яка підноситься до рамки "стратегії сьогодні"

Зараз, коли популізм став обовʼязковим елементом практично всіх політичних партій, від правих до лівих, про це говорять менше, критикують менше. Та й звертають увагу менше. Очевидно тому, що це вже обовʼязковий елемент всіх політичних сил.

Свого часу вийшла, як на мене, наразі найкраща книга про популізм з простою назвою: "Що таке популізм" Яна-Вернера Мюллера. І одна з головних ідей цієї книги звучить так: популісти вважають, що вони і є народ, а всі інші — не народ. Плюс популістам не потрібні посередники у вигляді ЗМІ та державних чи протодержавних інституцій, щоб спілкуватися з народом. Вони стараються максимально оминути цю ланку, як зайву прокладку.

Читайте також: Куди несе Ілона Маска?

Останнім часом я довго думав про популізм в сучасному політичному світі й дозволю собі додати ще два елементи, які, здається,  доповнять картину світу сучасного  популізму. 

Мені здається, ще однією з цих рис популізму є відсутність майбутнього (критично мінімальне заглиблення в майбутнє). Популіст не мислить ніколи категорією післязавтра і вкрай рідко завтра. Популізм — це тактика сьогодні, яка підноситься до рамки "стратегії сьогодні". 

Друга риса — це доволі серйозний перегин від інституцій в сторону персоналістських елементів управління, рішень і головне, любові народу. В трикутнику співіснування людини та влади (держави) "страх, договір, любов" (концепція Л. Гозмана) популіст завжди вибирає перш за все любов. Найважливіше, що для нього є — це всіма можливими способами добитися любові сьогодні. Завтра буде новий бій за цю саму любов.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.