Про другий термін Зеленського та істерики у соцмережах

По-перше, бо хто наділив якихось людей правом вирішувати за інших, чи йти їм кудись балотуватися?

По-друге, бо шанси Зеленського перемогти на виборах доволі неочевидні. Мʼяко кажучи.

У Зеленського є два сценарії, коли він переобереться на другий термін. 

Перший. Війна завершилася тим, що можна назвати перемогою тотальною чи прийнятною: кордони 1991 року, Україна в НАТО, західні армії на лінії розмежування. Тоді на ейфорії і певному моменті сатисфакції, якщо вибори пройдуть швидко після завершення війни, Зеленський може перемогти. Але і це не очевидно.

Другий. На вибори не йде ніхто новий і Зеленський змагається (глобально) з тріо Порошенко — Тимошенко — Бойко. Бо перемогти що Залужного, що Буданова, що (припустимо) Федорова чинному президенту буде вкрай важко.

Читайте також: Жодних "але". Зеленський не має йти на другий термін

До речі, саме в очікуванні такого сценарію  певні сегменти нашої опозиції так нещадно воюють з Зеленським саме зараз, навіть якщо це шкодить країні. Вони намагаються накачати його антирейтинг за будь-яку ціну, бо раптом їм пощастить у змаганні антирейтингу перемогти чинного президента. 

Я слабко вірю, що другий сценарій є реальним. А перший надто залежить від того, чи посиплеться Росіюшка. 

Але ж якщо певний сегмент опозиції вирішив, що війна з політичним опонентом для них важливіша, ніж легітимність держави і її існування — ну це їх проблема. Навіть не їх совісті, бо її там немає. А інстинкту колективного самозбереження.

Щодо того, чи потрібен для країни другий термін Зеленського. 

З погляду суспільних настроїв і сталості країни перемога Зеленського матиме позитивний сенс,  тільки якщо його балотування підтримає, наприклад, Залужний. І ще певний пул людей з високим ступенем легітимності. Тобто, коли Зеленський перебереться як національний лідер, що провів країну через війну.

Читайте також: "...І там мені в принципі все одно"

В усіх інших сценаріях, в тому числі для перезавантаження країни після війни та мінімізації фрустрації (яка буде незалежно від її — війни — результатів), нам краще перемога чергового Месії. Функціонально різниці не буде, але емоційно — буде.

От що країні точно більше не потрібно, так це монобільшість. Будь-якого президента. Нам потрібен субʼєктний і функціональний парламент. А в наших умовах — це коаліційний парламент.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.