Путін втрапив в епіцентр атаки українських дронів

Російський генерал Юрій Дашкін повідомив у інтерв'ю російському телебаченню, що гвинтокрил Путіна під час його подорожі до Курської області опинився в епіцентрі великої атаки українських безпілотних літальних апаратів.

Генерал повідомив, що інтенсивність атаки під час прольоту гелікоптера верховного головнокомандувача збройними силами Російської Федерації над територією Курщини стала набагато більшою. Відповідно, його дивізії протиповітряної оборони довелося забезпечувати безпеку під час прольоту гвинтокрила президента Росії й також вести протиповітряний бій.

Як бачимо, навіть безпеку Путіна російським військовим тепер досить важко гарантувати. І це також один з важливих висновків цієї війни, яку сам Путін розпочав проти України ще у 2014 році та перетворив на велику війну 24 лютого 2022. Очевидно, що тоді президент РФ і гадки не мав, що сам може опинитися в епіцентрі української атаки й таким чином ризикувати власним життям під час відвідин прикордонних з Україною регіонів Росії.

І тут можна говорити про певну безпомічність самих російських збройних сил. Звичайно, досить легко здійснювати агресивні атаки та ракетні обстріли території іншої держави, вбивати невинних людей. Однак відразу, коли мова йде про оборонну здатність самої РФ, ми бачимо серйозні проблеми.

Та ж Курська область стала справжньою "ахіллесовою п'ятою" російського режиму. Спочатку виявилося, що ЗСУ здатні без будь-яких серйозних перешкод увійти на територію РФ на десятки кілометрів. Потім, що вони можуть закріпитися на території Курщини на багато місяців.

Читайте також: Москва продовжуватиме геноцид українців, поки не змінимося ми

А для того, щоб повернути контроль над більшою частиною цієї території, Путіну довелося просити про допомогу голову Трудової партії Кореї Кім Чен Ина, який надіслав на територію РФ власних військовослужбовців. Виявилося, що своїх ресурсів у Москви для того, щоб одночасно вести бої на суверенній території України та обороняти власну суверенну територію, просто не вистачає.

За 10 років російсько-української війни, ніхто в російському військовому командуванні та у політичному керівництві Росії навіть не замислився про необхідність укріплення кордонів з Україною. Це зараз Путін говорить про буферні зони. А до того моменту, як український прапор з'явився у Суджі, він навіть не згадував про таку необхідність. Це говорить і про самовпевненість, і про пихатість, і про непрофесійність.

Така ж сама непрофесійність проявляється тепер із забезпеченням функціонування самих державних інституцій РФ із забезпеченням безпеки верховного головнокомандувача збройними силами Росії.

Яка ганьба! Гелікоптер російського президента опиняється в епіцентрі атаки. Путін міг бути просто знищений під час цієї атаки, якби російські пілоти ППО, скажімо, припустилися якоїсь помилки або якби удача була на боці українських операторів дронів. І тоді сьогодні у Росії був би зовсім інший президент.

А Путіна поховали б десь в районі Мавзолею або Новодівочого цвинтаря, і в кращих традиціях російської державності вже зараз розповідали б росіянам, що у діяльності колишнього президента було чимало негативних факторів, з якими буде боротися його спадкоємець.

Читайте також: Чи варто вестися на ядерний блеф Путіна?

Попри те, що Путін весь час намагається нам продемонструвати функціональні можливості своєї держави, якраз російсько-українська війна говорить про те, що в державному керуванні Російською Федерацією чимало серйозних прогалин, якими можна скористатися для того, щоб боротися з цією агресивною державою.

І що найбільш дивовижне, росіяни почали самі розповідати про такі проблеми. Ще кілька років тому, ми навряд чи б отримали б з вами інформацію, що гелікоптер Путіна міг опинитися у центрі атаки українських безпілотників. Тобто, що українці могли отримати інформацію про проліт гелікоптера з високопосадовцем Росії над територією Курської області, щоб вони могли збільшити кількість дронів, аби ліквідувати цього високопосадовця.

Це означає, що, по-перше, росіяни не можуть утримувати в таємниці, важливу для функціонування їхньої держави, інформацію. По-друге, що протиповітряна оборона РФ змушена буквально на місці розбиратися із безпекою Путіна. І по-третє, що ніхто не соромиться розповідати про це телеглядачам, хоча це не елемент якоїсь військової доблесті, а швидше елемент справжньої військової непрофесійності та чекістської недбалості.

Виникає питання — хто відповідав за безпеку Путіна і чи були якісь висновки зроблені російським президентом з того, що він міг просто загинути над територією Курської області?

Звичайно, ніхто б ані в Росії, ані у світі не дуже серйозно сумував би за Путіним, але ж самому російському президентові очевидно хочеться жити й хочеться, щоб його безпека була належним чином гарантована його власними структурами. А цього, як бачимо, під час подорожі російського президента на територію Курської області не відбулося.

У порівнянні з тим, як забезпечували безпеку російських високопосадовців під час війн на Кавказі, можу вам впевнено сказати, що з російською державністю щось відбувається. Путін своїм відбором відданих людей і своєю недовірою до реальних професіоналів, а також цією пихатістю, яка стала ознакою його державного стилю, створює проблеми, які можуть вартувати йому самому життя.

І, звичайно, в цій ситуації той факт, що президент Росії може в будь-який момент опинитися під обстрілом, а це в той час, коли ще недавно він зустрічався зі своїми співрозмовниками за довгим столом, щоб не стати жертвою коронавірусу, також багато що говорить про справжній розвал реальної системи безпеки в Росії за ці три роки.

Путін, як і інші, має усвідомити, що сам характер війни змінюється з кожним днем і з кожним місяцем. І якщо не завтра, так післязавтра оці самі дрони, які хотіли привітатися з президентом РФ у районі Курської області, можуть завітати до будь-якої його резиденції, і може виявитися так, що протиповітряна оборона Росії виявиться не здатною зупинити цих незапрошених гостей, які повідомлять президенту Російської Федерації, що він може передавати владу без будь-яких змін у конституції.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.