Путін зібрався до Китаю. Чого очікувати?

1. Візит Трампа в Пекін застабілізував стосунки Вашингтона і Піднебесної. При цьому ми поки не розуміємо, чи залишилося щось за лаштунками, адже настільки високе представництво бізнесу, яке поїхало разом з Трампом, в теорії передбачає якісь ширші домовленості. Цілком реально, що ми їх побачимо в вересні, під час візиту китайського лідера в США. Якщо це так, то це може бути однією з передвиборчих фішок Трампа, якщо така угода все ж зʼявиться. 

2. Хай там як, але сторони точно домовилися про два перемирʼя: торгове і тайванське. При цьому США мають в кишені закриту Ормузьку протоку, а Китай — рідкісноземельні метали. Перші розуміють: відкриття Ормузу полегшує життя Китаю і зменшує вигоду американських нафтових компаній, другі знають, що без рідкісноземів США не проживе, як мінімум, ще кілька років. 

3. На цьому фоні візит Путіна в Пекін навряд чи буде проривним. Кілька днів тому я вже писав: Росія пробує продати одне й те саме Китаю та Америці (північний морський шлях, вуглеводні та рідкісноземельні метали Арктики). При цьому, Росія дуже хоче, щоб купили обидва, таким чином зробивши Росію необхідною і для США, і для КНР. 

Читайте також: Тайвань лякає "політика одного Китаю", яку сповідує Трамп

У нас явно недооцінюють цю гру росіян, хоча вона потенційно може стати для нас проблемою.

4. Щодо самого візиту Путіна, то зараз він іде в Пекін для підтвердження нинішнього статус-кво. При цьому Китай точно буде вимагати поступок, перш за все, у виділенні територій для майбутньої інфраструктури Північного морського шляху. Річ у тому, що КНР вже запустила свої північні торгові каравани й будує кораблі саме для цього шляху (не атомні криголами, а саме кораблі). Але ці каравани йдуть без зупинки, не заходячи в порти, перш за все, через відсутність нормальних баз і логістичної інфраструктури. Як на мене, головний лакмусовий папірець цього візиту — це саме поступки чи їх відсутність в питаннях Арктики і її ресурсів.

5. На жаль, українське питання на переговорах США — Китай взагалі не підіймалося. І головна причина — відсутність України в китайському порядкові денному. Я повторю ще раз те, що говорю вже давно: переговори в трикутнику Україна — Росія — США в абсолютному глухому куті. Вихід із цього глухого кута, як на мене, лежить в розширенні переговорної групи та поля переговорів. Але поки цей варіант не сприймається ні в Києві, ні, тим більше в Москві. Вашингтон взагалі не мислить цими категоріями. Проте у нас є час до вересня, щоб змінити цю ситуацію і вставити українське питання в порядок денний зустрічі Трамп — Сі.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.