Путін перед вибором: бути васалом Китаю чи США

Влітку – вся надія на те, що літній наступ обвалить фронт України, взимку – на те, що удари по енергетиці обвалять український тил. І так вже не перший рік. Що буде, якщо план провалиться  – Путіну думати не хочеться, бо гарних сценаріїв для Росії там немає.

Згоджуватися на паузу у війні – означає стикнутися з колосальними ризиками всередині країни, коли сфашизованому населенню треба буде пояснити чому "СВО нє дастігла цєлєй". Звісно, тут можна було б увімкнути пропаганду і оголосити "перемогу", але є ще економіка, яку обдурити важче, і яка на шкірі росіян доводитиме, що ринки втрачені, борги величезні, а ціни високі.

Дилему Путіна, як не дивно, добре розуміє і по-своєму намагається використати Трамп, який у разі миру пропонує Путіну свій особистий "план Маршалла" - спільні економічні проєкти, які принесуть йому прибуток та заліплять дірки в російському бюджеті.

Читайте також: Підсумки "року Трампа"

Але це означає, що Путіну зараз доводиться вибирати, або бути васалом Китаю сьогодні, коли війна залежить від того, скільки Китай купить нафти та передасть технологій подвійного призначення, або – бути васалом США завтра, коли Трамп візьме під контроль розробку російських ресурсів.

Будучи латентним недонацистом Путін, певно, вибрав би все-таки США, а не Китай. Але ніхто не знає скільки той Трамп буде при владі, бо в США, на відміну, від Китаю, трапляються вибори, які можуть поміняти президента, а відповідно і всі домовленості разом з ним.

Тому Путін вже не вперше просто вибере не вибирати.

А відповідно і черговий раунд перемовин в Маямі поки нічим не завершиться. Хоча Україна і має вперто проводити подібні зустрічі з американцями, аби показати готовність до миру, зберегти постачання зброї та задовольнити его Трампа, який, як вередлива дитина, колекціонує по всьому світу порожні фантики компліментів.

Джерело

Про автора. Сергій Таран, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.