Розмови про мир: не наступаймо на ті самі граблі

Мовляв, от прийшов Трамп, він же ж обіцяв — тепер так чи так, а війна нарешті закінчиться, все до того йде, скільки ж можна, вже й планів напридумували. Ось-ось, ще трошки, скільки там тієї зими до 20 січня. І заморозиться лінія бойового зіткнення, і зупиняться напівдорозі ракети й шахеди, і буде дембель, і повернуться чоловіки, і заживемо в спокої, як раніше, хай і без особливих гарантій.

Що тут скажеш... Ні, я, звичайно, розумію, що втома зашкалює (хоча в цивільних у тилу і в солдатів на фронті це незрівнянно). Що дуже хочеться сподіватися на краще. Що, зрештою, зараз такий час — Миколая, адвент, Різдво, Новий рік, людям так хочеться вірити в диво. Але.

Згадайте — ми таке після лютого 2022-го вже проходили, і навіть не раз. Двє-трі нєдєлі. Довгожданий переможний контрнаступ, який усе порішає. Концерт "Антитіл" у Ялті й взагалі кава в Криму. Вітаємо з 2023-м (2024-м) - роком Перемоги. Віримо в ЗСУ. Ну, коли ж уже.

Читайте також: Розмова Карлсона з Лавровим: Це ще не переговори. Це лише початок підготовки до них

Після невдач наставали важкі розчарування, психологічні ями та спустошення. А через кілька тижнів після новорічних свят, як уже давно встановили славнозвісні британські вчені, журба і хандра навіть у світі найглибші щороку, не кажучи вже про воєнний період (а йдеться насамперед про цивілів).

Тому не наступаймо на ті самі граблі, ми ж дорослі люди. Годі себе накручувати. Годі накручувати інших людей та авдиторію — це стосується і політиків, і особливо журналістів. Бо потім скажуть - "знову намахали".

Переговори, заморожування, плани келлогів — волтців — це все вторинно. Головна тема і точки докладання зусиль зовсім інші. Власне, вони незмінні з 24.02.22. 

Вірити в один сценарій, покладатися тільки на позитивний сценарій, який хтось без нас забезпечить — не ок.

Навіть очікувати, що після цієї важкої зими настане розв'язка — байдуже, прийнятна чи жахлива — теж неправильно. Бо варіант, коли все приблизно так само триватиме і далі, з поступовими змінами в бік ускладнення, дуже можливий.

Зрештою, згадайте, що було рік тому і як ви бачили картину світу на рік уперед.

Збройні сили України, Сили оборони — ось наш головний перемовник. Саме вони визначають наше майбутнє. Тільки завдяки їм згинуть вороги. Лише завдяки їм Українська держава досі існує й існуватиме надалі. Якщо ви їх підтримуватимете не пустою вірою, а справою.

Джерело

Про автора. Дмитро Лиховій, український журналіст, громадський діяч, поет, військовослужбовець, учасник війни з Росією

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.