Східна Європа. Що залишиться від старого порядку і що зміниться?

Цей підхід хибний. Він не враховує головного: ми маємо величезний потенціал, волю до боротьби й перемоги. Ми довели, що здатні боронити Європу, свободу і демократію. Саме тому Східна Європа зараз проходить радикальну трансформацію.

Один із результатів війни Росії проти України — це усвідомлення, що безпека нашого регіону нерозривно пов’язана з безпекою Балтійського, Північного та Чорного морів. Тому ми повинні говорити не лише про Східну, а й про Північну та Південно-Східну Європу.

Це означає, що ми не приречені на диктат імперій — ні справжніх, ні тих, яким лише здається, що вони досі великі держави. Наші народи мають усі можливості бути активними учасниками європейської політики, економіки, науки й культури.

Але є умова. Ми не можемо повторити шлях Угорщини Віктора Орбана чи Словаччини Роберта Фіцо. Ми не можемо підкоритися Москві заради особистих чи економічних вигод.

Умовою використання нашого потенціалу є те, що ми не можемо стати аналогом Угорщини Віктора Орбана і Словаччини Роберта Фіцо. Ми самі не маємо підпорядковуватися Москві з надією на досягнення особистих, економічних, чи політичних користей.

Читайте також: Що можуть зробити західні партнери для завершення війни

По-друге, виключення України зі Східної Європи робить нас об’єктом, а не суб’єктом. Це неправильний підхід. Ми довели, що прагнемо бути незалежними не лише від Росії, а й у відносинах з усім світом.

Українці не погодилися на спробу нової адміністрації США домовитися з Путіним без нас. Американці були готові знехтувати нашим правом жити у незалежній демократичній державі. Ми цього не прийняли.

Так, нам дуже важко. Ми зазнаємо величезних втрат. Але ми не є розмінною монетою у чужих руках.

Пригадаю зустріч президента Зеленського з Дональдом Трампом 28 лютого цього року. Після неї США припинили надавати нам розвіддані. Наші війська були змушені залишити більшу частину звільненої Курської області. Також було зупинено постачання зброї, яку надавала попередня адміністрація.

Але навіть ці удари від колишнього союзника не зламали Україну. Наша армія і наше суспільство вистояли. Ми витримали завдяки власній стійкості та завдяки підтримці наших друзів з Європи, Північної Америки та Азії.

Я переконаний: найгірший сценарій — коли США могли залишити Україну та Європу — вже позаду. Принаймні відкладений. Це дає нам час працювати над кращими варіантами.

Третє. Україна не програла і не має наміру капітулювати. Територіальна цілісність не стане предметом жодних переговорів. Президент Зеленський чітко заявив: ми не віддамо жодної неокупованої території. Ми ніколи юридично не визнаємо жодної анексії, яку Росія здійснила з 2014 року.

Ми повернемо всі наші землі. Ми повернемо всіх наших громадян, які змушені були виїхати через війну.

Четверте. Мир в Україні та в Європі не залежить від забаганок Путіна. Бо він ніколи не відмовиться від ідеї знищити Українську державу, Європейський Союз і НАТО.

Росія небезпечна тоді, коли не відчуває сили іншої сторони. У такі моменти вона висуває максимальні вимоги — і до України, і до НАТО.

Продовження агресії — це вибір Путіна. Але мир залежить від США та особисто від президента Трампа. Він має перестати бути спостерігачем і стати активним учасником допомоги Україні.

На цьому шляху вже є крок уперед. Під час саміту НАТО в Гаазі США погодилися на постачання зброї державами Альянсу і на продовження навчання наших військових. Американці приєдналися до "коаліції охочих" і координують розробку юридичних гарантій безпеки для України.

Читайте також: Якій Польщі українці безмежно вдячні за солідарність і підтримку

І нарешті — кілька слів про відносини з Польщею.

Українці ніколи не забудуть величезну допомогу Польщі та польського народу в перші місяці широкомасштабної війни. Ми пам’ятаємо солідарність мільйонів поляків із мільйонами українських біженців. Ми пам’ятаємо рішення президента Анджея Дуди та уряду "Права і Справедливості" про надання військової допомоги у критичний момент. Ми завжди будемо вдячні.

Саме тому для нас був шоком крок нинішнього президента Кароля Навроцького, який заветував закон про продовження допомоги Україні та українським біженцям. Я говорю про це відверто, бо переконаний, що говорю з друзями.

Я намагаюся зрозуміти мотиви президента Навроцького. Я поважаю його як главу Польщі. Я бачу радикалізацію у вашому суспільстві та втому від війни. Звичайно, свою роль грає і Росія, яка прагне розсварити українців і поляків.

Не говоритиму про моральну сторону цього питання. Це вже зробили самі поляки, і ми вдячні їм за це.

Я лише хочу підкреслити: джерело нашої сили — це героїзм нашої армії та стійкість суспільства. Українці готові на величезні жертви, бо вірять у майбутнє демократичної та європейської України.

Але антиукраїнські сигнали від влади дружньої країни послаблюють нас і водночас зміцнюють переконаність Москви, що нас можна зламати.

Тому мій заклик до польських політиків, експертів і громадян: допоможіть зупинити ці руйнівні процеси. Вони небезпечні і для України, і для Польщі, і для всієї Європи.

*Тези виступу на Економічному Форумі в Карпачі (Польща)

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.