
Сьогодні свято не просто життя. Сьогодні свято нахабного життя
Тоталітарна імперія боїться життя, його спонтанності та непередбачуваності
Життя попри смерть — повторювана тема української культури. Перші слова нашого гімну говорять не про те, що Україна от-от помре, а про те, що навіть тоді, коли всі нас поховали, і всі нас вважають мертвими, ми здатні повернутися до життя. Ключові у ньому — якраз оті "ще не", які дуже резонують з “contra” з Лесиного “contra spem spero”. "Попри", "всупереч" - це одне з ключових слів нашої культури. "Попри" - це ствердження буття всупереч силі небуття; це утвердження життя, коли воно здається неможливим; це виклик самій неможливості.
XX століття пройшло під знаком метафори смерті - "смерті автора", "смерті метафізики", "смерті релігії", "смерті літератури" - але для нас сьогодні смерть не є метафорою, вона є мовчазною, бетонною, невблаганною реальністю, яка розчавлює наші незахищені життя — і все ж яку ми здатні від себе відсунути. Утверджуючи кордони життя попри навалу смерті.
Тоталітарна імперія боїться життя, його спонтанності та непередбачуваності, тому хоче не лише заволодіти ним, а й заволодіти нашою смертю. Вона хоче замінити природу та Бога, і отримати контроль над тим, коли і як ми помремо. Експропріюючи наше життя і нашу смерть, вона хоче тримати нас у вічному страху — отже у вічній покорі.
Читайте також: Краще погано прожити власне життя, ніж добре прожити чуже
Але вона ніколи не зрозуміє нахабності нашого бажання жити. І саме в той момент, коли вона думає, що завʼязала петлю контролю за нашою смертю, саме тоді ми показуємо їй у відповідь повноту життя, яке цю владу над собою посилає нах.
Сьогодні свято не просто життя. Сьогодні свято нахабного життя. Життя, яке кидає виклик тому, хто нібито сильніший за нього.
Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе











