Те, що в Україні не можна бути просто нормальним — сум і навіть розпач

Цікаво, що буде з українським будинком після того, як з нього знімуть риштування війни. Оптимістично припустимо, що це все-таки колись трапиться. Поки що маємо ще право і сили на уявні експерименти. Оці всі внутрішні та зовнішні обмеження, самоцензура, закриті кордони, відсунуті питання "не на часі", небажання щось говорити через страх або ризик прокататись на шакалячому експресі.

Наскільки опорні конструкції будуть поїдені шашелем війни й всього, що намножилось під її поживною вогкою темрявою. 

Безкарність, лицемірство, подвійні стандарти, внутрішня ненависть, зловживання владою не тільки політичною, а й будь-якої людини, яка волею війни отримала в ієрархії щабель хоч на метр вищий від когось. 

Читайте також: Війна калічить не тільки людей, а й державні устрої

Адже вже зараз видно, як люди, котрі мають повноваження керувати іншими – часто роблять це у стилі "не дай боже з Івана пана". Як у тому іспанському фільмі "Платформа", де щодня згори у вертикальній тюрмі спускали стіл з наїдками і ті, що вгорі, вирішували скільки залишити тим, що поверхом нижче.

Якою буде атмосфера повоєнного життя в українському будинку, серед моторошного міксу героїв і мерзоти, бо вже навіть зараз виглядає що саме таким і буде склад повоєнного українського суспільства, адже війна не залишає шансу бути просто нормальною людиною, мусиш обирати сторону. Хочеш бути просто нормальним – втікай за кордон і будь собі там просто людиною, ні хорошою, ні поганою. 

Те, що в Україні більше не можна бути просто нормальним —  окремий сум і часами навіть розпач. 

Персонажі сучасного українського "вертепу" дуже характерні і вимальовані – герой, волонтер, заброньований, ухилянт-мамина черешенька, біле пальто, диванні здобувачі кордонів різних років та інші "потужні" персонажі. Просто людини тут більше нема. Одягай свій костюм і грай свою роль, яку обрав.

Хай там як – головне, щоб ця вся обриштована конструкція України не перетворилась на вічний довгобуд, в якому перші поверхи вже руйнуються, а останні ще навіть не звели. І ця недобудована споруда просто перетвориться на місце ночівлі безхатьків, без вікон — без дверей, зі стінами, обписаними матюками та зізнаннями в коханні. До України.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.