Трамп похвалив "Павутину"

Звісно, це захоплення сусідить в американського президента з занепокоєнням з приводу того, що тепер російський президент Путін буде гостро й жорстко реагувати на результати цієї спецоперації й це ще більше може віддалити можливості дипломатичного вирішення російсько-української кризи – зупинення російсько-української війни чи хоча б припинення вогню на російсько-українському фронті.

Можна сказати, що цей висновок видання не суперечить тим словам, які сам Дональд Трамп використав, коли розповідав про свою розмову з президентом РФ Путіним. Адже американський президент схарактеризував цю розмову як "хорошу, але таку, що не приведе до швидкого миру", і також підкреслив, що Путін сповнений рішучості відповісти на українську спецоперацію. У такій реакції Дональда Трампа, можна сказати, ми бачимо суперечливість його підходів до російсько-української війни й до того, як він хотів би вирішити ситуацію, пов’язану з агресією Росії проти України.

З одного боку, Дональд Трамп – це людина, яка цінує насамперед силу, і ми бачили, як він кілька разів поспіль говорив і Володимиру Зеленському, і іншим співрозмовникам, що "в України немає карт" у протистоянні з РФ. 

Читайте також: Війна дронів: хто цього не розуміє — той програє

Мовою Трампа це означало, що українці мали б погодитися з тими умовами, які могли б бути опрацьовані російськими й американськими співрозмовниками під час їхніх власних перемовин. Тому що виставляти якісь свої умови щодо завершення війни Україна просто не може, бо її потенціал не можна порівняти з потенціалом РФ.

Той факт, що сам Путін кілька разів відмовляв Дональду Трампу в припиненні вогню на російсько-українському фронті, хоча тоді ніяких спецоперацій не було, той факт, що російські й американські чиновники під час кількох раундів переговорів не досягли жодної реальної конкретної домовленості щодо припинення вогню на російсько-українському фронті, той факт, що, коли почалися перемовини в Стамбулі, їхні російські учасники просто заперечили можливість американської участі в цих консультаціях, сказали, що вони не мають на це мандату саме від президента Росії Путіна, — усе це не переконувало Дональда Трампа, що він створив небезпечну ілюзію, яку хоче також продати й українцям, і європейцям.

І те, що в Києві і європейських столицях не погоджувалися з цим нереалістичним баченням Трампом світу, в якому всі ми живемо, також ніяк не впливало на точку зору американського президента щодо того, як може бути закінчена російсько-українська війна. Навіть остання телефонна розмова президента США з президентом РФ переконала нас, що Трамп досі вважає, що зможе знайти підхід до Путіна й переконати його в тому, що війну можна завершити. Але Трамп разом із тим робить усе можливе, щоб не "спровокувати" російського президента й залишатися щодо нього приязним партнером. Саме тому президент США вже кілька разів блокував запровадження нових санкцій проти РФ — він не хоче тиску на Путіна. І в цьому підхід Трампа можна вважати архаїчним, адже таким був підхід до російського президента до початку війни у лютому 2022 року.

Читайте також: Атаки на Кримський міст: посилення української перемовної позиції

Західні політики також вважали, що треба якнайменше провокувати Путіна й шукати шляхи співробітництва з Росією, які переконали б російського президента в тому, що з Заходом вигідно мати справу, а от продовження війни якраз знищує цю вигоду. Нагадаю: скільки було полеміки навколо створення обхідних маршрутів через Балтійське море та інших альтернативних шляхів, щоб Росія могла обійти українську газотранспортну систему.

Федеральна канцлерка Ангела Меркель в останні тижні свого перебування на посаді очільника німецького уряду відвідувала Вашингтон, щоби переконати президента Джозефа Байдена не запроваджувати нових санкцій проти "Північного потоку – 2". І всі докази того, що остаточне завершення будівництва цього газогону й стане стартом великої війни в Європі, не переконували ані німецьких політиків, ані німецьку громадськість. 

Українцям важко тут висувати претензії до американців чи європейців, тому що український політикум, українські виборці також жили в полоні всіх цих інфантильних ілюзій буквально до лютого 2022 року. 

Згадаймо, як ідея, що з Володимиром Путіним можна домовитися, була головною ідеєю і президентської, і парламентської передвиборчих кампаній 2019 року. Новий український президент Володимир Зеленський переконував своїх виборців у тому, що він завершив війну у своїй голові і шлях до завершення конфлікту між Росією та Україною є в зустрічі між російським і українським президентами. Та зустріч, нагадаю, все ж таки відбулася в Парижі й завершилася очевидним дипломатичним і політичним фіаско, але навіть цього тоді в Києві вирішили не помічати, аби надалі жити в солодких і небезпечних ілюзіях і, замість підготовки до війни, витрачати ті невеликі гроші, які мала економіка бідної, фрустрованої кількома роками конфлікту з Росією України на будівництво популярних проєктів, які мали підвищити не безпеку нашої країни, а особистий рейтинг нового українського президента та його безвідповідальної у всьому команди.

Читайте також: Слабкість США — у пасивності

І в цій ситуації, ми з вами прекрасно розуміємо, зараз Дональд Трамп іде тим самим шляхом. 

Просто світ навколо змінився. Всі зрозуміли, що з Путіним домовитися не можна. Сам Володимир Зеленський зробив очевидні висновки з очевидних помилок першого етапу свого перебування на посаді очільника України – із президента, який шукав домовленостей з Володимиром Путіним і будував дороги, перетворився на очільника воюючої держави, в якої немає реальних шансів вийти з російсько-української війни без послаблення потенціалу ворога.

І звичайно, в цій ситуації можна радіти, що Трамп інстинктивно схиляється до емоцій поваги й захоплення щодо тієї спецоперації, яку Служба безпеки провела проти російських аеродромів і літаків, які на них розташовані. Але, з іншого боку, те, що Трамп досі плекає ілюзії щодо власної дипломатичної ініціативи щодо завершення російсько-української війни, украй небезпечно. Тому що це політика з минулого, політика, яка зможе потім виправдати й ненадання  Україні відповідної військової допомоги, і ненадання Україні відповідної фінансової допомоги з боку США. Так що хотілося б, щоб до емоційного захоплення додалося б ще й розуміння Дональдом Трампом того світу, в якому ми живемо.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.