Шлінчак про звернення Трампа до нації: Нагадує пояснення Путіна

Звернення Дональда Трампа до нації чомусь дуже нагадало пояснення Путіна про те, чому не вийшло взяти "Київ за два-три дні". Ті самі інтонації. Та сама спроба перекласти відповідальність за власні прорахунки на обставини

Зміст

Виглядає, що Сполучені Штати зайшли в історію з Іраном без серйозної підготовки та розрахунків. І це вже не припущення (яке я робив раніше), а доконаний факт. Вся річ у тому, що від самого початку все йшло не те що не за планом (бо тактика і стратегія вже мінялась по ходу), а лише збільшувало виклики.

Нагадаю, що спочатку Трамп говорив, що треба назавжди закрити іранську ядерну програму, а в голові тримав намір контролювати 20% світового ринку нафти. І якщо намір і публічне пояснення не збігається — маємо результат, який маємо. Реальність, як завжди, складніша — немає зміни іранського режиму, немає контролю за Омузькою протокою і найголовніше — ніхто зі світових не хоче вляпуватись в цю авантюру. За винятком Ізраїлю (але там своя екзистенційна логіка).

До речі, а що там із "Радою миру" імені Трампа? Де вона? Де підтримка лідерів, які туди зібралися? Чи вже тихо ця Рада почила в Бозі, не встигнувши навіть продемонструвати свою місію?

Істерія навколо можливого виходу з НАТО — це взагалі окремий сигнал. Не сили. Навпаки — тактичної слабкості Білого Дому. Європейці просто багатозначно мовчать, чекаючи, поки Трамп збере всі граблі, на які можна наступити. Він здатен це зробити, я в це вірю!

Деякі медіа чекали, що Трамп цієї ночі оголосить про завершення своєї "СВО". Але ні — операцію протягують ще на два-три тижні. Але один тільки Бог знає, на скільки це затягнеться.

Читайте також: Принцип задоволення

Підсумовуючи: Путін і далі банкуватиме на нафті. Європейці серйозно задумуються про власний оборонний союз (з функціоналом на кшталт НАТО). А Білий дім замість концентрації на внутрішній політиці дедалі глибше занурюється в проблеми, які сам і створив (колись уже писав, що війну почати значно легше, ніж її закінчити…). Трамп і далі занурюється у створену ситуацію. І, на жаль, шукатиме, на кому зірватися.

Інтуїція підказує — ми знову можемо опинитися серед "зручних" мішеней.

Що це означає для нас? Як мінімум — не ловити інфаркт від кожної заяви Трампа. І намагатися за жодних умов не підкидати снаряди у багаття. Спокійно кивати й займатися своїм. Тим, що справді має значення. Армія. Мова. Віра. Вибачте за сарказм.

Джерело

Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

2026, четвер

18 червня