Війна ще два-три роки. Чому про це публічно говорить Туск, а не Зеленський? 

Премʼєр-міністр Польщі Дональд Туск переповів свою особисту розмову з українським президентом Володимиром Зеленським в інтервʼю виданню The Times. Так секрети були розказані усьому світу і без прикрас. І вилились на голови пересічного українця у цитатах про проблеми економіки, настроїв населення. А ще — дуже цікавій цитаті, яка подібна до крижаного душу:  "Я не маю сумнівів, що Україна виживе як незалежна держава. Зараз головне питання – скільки жертв буде".

Для польського топполітика подібне інтервʼю корисне, бо це запевнення власної аудиторії, що пересічний поляк може спокійно спати кілька наступних років, поки ми тут і за себе, і за цілком безтурботного середньостатистичного європейського хлопця. Можна у цілком спокійному темпі сваритися за те, що більше на часі: оборонка чи соціальна допомога та обіцяти Україні більше моральну допомогу аніж практичну. 

Для пересічного українця — це гірка правда через посередника, а все тому, що влада і сам пан Зеленський не хочуть повідомляти поганих новин напряму. Тож доводиться вишукувати ці реалістичні похмурі оцінки в інтервʼю чужих політиків — де нарешті тобі не обіцяють каву в Криму і перемогу лицем в новорічне олівʼє. 

Володимир Зеленський став на деякий час на початку повномасштабного вторгнення світовим ідолом саме за вміння безпосередньо спілкуватись про непопулярні речі з громадянами різних країн. Утім, у цій відкритості до всього світу десь заблукав у трьох соснах головний запит саме українців — не ховати голову у хмарах і нарешті поговорити з суспільством, як з дорослими. 

Читайте також: Просто так зупинити цю війну вже не зможе ніхто

Хоча чимало радників Зеленського на Банковій переконані, що президента оточують оті самі козли, які заважають нам жити. У цій ролі позмінно бувають, як не парламентська опозиція, то минулі урядовці, як не антикорупційні активісти, то норовливі студенти, які питали пана Єрмака про НАБУ та САП. Або ж опозиційні канали, або Роман Кравець із "Української правди", який до своєї честі — ніколи слова поганого про владу не говорив, але посмів спитати про нинішні ролі Олега Татарова.  

Усе це є складники громадянського суспільства — і відмова говорити з ними чесно та шукати консенсус лише збільшує розриви з реальністю. І тут точно не допоможуть ані дружні інстаблогери, ані намагання виліпити із блогера Золкіна нового Савіка Шустера, ані запевнення, що нема ніякої журналістики — і все буде "Джокер" та "Вертикаль". 

Суспільство терпить, хоча і терпець уривається — коли мова заходить про труднощі мобілізації, неможливість демобілізації, дилему СЗЧ і чергову порцію махачів із ТЦК. Тут доброчесні громадяни наступили собі на горло, хоч і не зовсім, бо на кону стоїть виживання країни й — а скільки у підсумку буде жертв. Оте, про що говорив сусід Туск популярному журналу. 

Інша річ, коли кожен новий день підкидає порцію новин про апетити та безкарність близького оточення Банкової. Чого варте розслідування народного депутата Ярослава Железняка — зауважу, не неулюбленого журналіста, а людини зі статусом та доступом до державних таємниць — про алмазні бізнеси близького соратника президента Тимура Міндіча. І питання там точно не в алмазах на крові, а в тому, що ці контори платити податки до бюджету Росії ще минулого року, перейшли під контроль одного зі стовпів путінізму Владіміра Потаніна. А ще — ті самі мінерали російська військова промисловість планує спрямувати на розширення виробництва алмазних пластин для чіпів, що мають замінити західні чіпи. 

Читайте також: Ми катастрофічно не усвідомлюємо тяглості війни

Не можна не згадати кума першої леді — ексміністра єдності Олексія Чернишова. Саме зараз детективи НАБУ розслідують ще одну справу про будівництва маєтків у престижному Козині. І цей факт пояснює, чому жодного дня не минає без цькування цього органу і намагання підважити його існування взагалі — на радість корупціонерам, і на біду пересічним громадянам, які відчули радощі "вікна в Європу". 

І коли зараз уже цілком помітно падає Покровськ — бо Путіну пообіцяли взяти його за будь-яку ціну, питань до влади стає більше. І головне: "Коли уже нарешті з суспільством говоритимуть напряму, а не готуватимуть позитивними новинами, які перетворюються на гарбуз рівно опівночі"?

Пан Туск дав добре інтервʼю для своєї аудиторії. Воно дає відчуття Європі ілюзії безпеки ще на три роки. Бо ж набагато легше знати, що багно на Донбасі місить мобілізований тракторист Сашко, а не власний амбітний правдоруб, який вимагає нових плюшок від Брюсселя. 

Утім це не дуже добре інтервʼю для нас. Воно свідчить, що президент Зеленський готовий говорити правду у закритих кабінетах, але вперто відмовляється доносити її власним громадянам. 

Здається, що ментально Володимир Олександрович лишився на записі новорічного вітання 2021 року, коли для того, аби уникнути незручних питань про ковід і економіку — для масовки покликали дитячий садок. І розказали, що українських військових на фронті вбиває Бог, а не російські окупаційні війська. 

Є час це виправити, бо новини про своє майбутнє не хочеться дізнаватись із чужих лавочок — навіть, якщо це сторінки The Times.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.