Військові при владі: чи надихає вас приклад Африки?

А могло б бути добре. Африка надзвичайно багата природними ресурсами. Там численне населення, велика частка молоді, тож болючі для нас проблеми депопуляції та старіння їм не загрожують. Якщо ви не расист, навряд чи ви вважаєте, що африканці ліниві й нерозумні.

Чому ж африканці живуть погано?

За наукові дослідження з питання, чому розумні й працьовиті люди в ресурсно багатих країнах живуть дуже погано, чимало вчених отримали Нобелівські премії. Минулого 2024 року премія була вручена за багаторічні дослідження ролі інституцій Дарону Аджемоглу й Джеймсу Робінсону, популярний виклад їхніх ідей ви знайдете в книгах "Чому нації занепадають" та "Вузький коридор".

Але ще більш базовою книгою є праця іншого нобелівського лавреата з економіки Дуґласа Норта "Насильство та суспільні порядки. Основні чинники, які вплинули на хід історії", написана у співавторстві з Джоном Воллісом і Баррі Вайнґестом.

У книзі показано, як людство тисячоліттями намагалося підпорядкувати владу військових владі цивільних, і лише тоді, коли врешті це вдалося, розпочався суспільний розвиток. 

Читайте також: "Партія військових": чи можливий реальний ветеранський партійний проєкт?

Тому що у протилежному випадку влада завжди належить людям зі зброєю. Точніше, тим, хто командує людьми зі зброєю. Випадково вони можуть виявитися професійними в цивільному державному управлінні, морально бездоганними й ціннісно стійкими. Але з більшою ймовірністю навпаки.

Народам Африки не вдалося розв'язати цю проблему. Тому більшістю африканських країн керують військові командувачі, — до того моменту, поки їх не посунуть з керівних посад інші, наступні командувачі.

Ось чому в Африці все погано. Також у багатьох країнах Азії й Латинської Америки те саме.

Читайте також: Відродити військову юстицію слід негайно

Натомість в Європі й Америці все добре, тому що там військові командувачі підпорядковуються демократично обраній цивільній владі. А коли бажають самі взяти владу, йдуть з армії та висувають свої кандидатури на виборах.

Ейзенхауера обрали його колишні солдати, які йому безмежно довіряли.

Останніми днями чимало коментаторів пишуть, що армія має право захопити владу, якщо їй не подобається цивільне управління. 

Саме це постійно відбувається в Африці та інших згаданих місцях. 

Нам туди не треба.

Джерело

Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.