"Партія військових": чи можливий реальний ветеранський партійний проєкт?

Багатьох наводить на певні думки активна реклама 3-ї штурмової, адже медійні військові — потужний комунікативний ресурс, здатний формувати певні налаштування в масовій свідомості українців.   

Наразі ЗСУ мають і будуть мати найвищий інституційний рівень довіри. Серед частини українців популярна думка про необхідність віддати владу в руки тих, хто вніс в оборону України провідний внесок. Це сприймається цивільними як певна "сплата" їхнього боргу перед військовими за внесок у виживання нації. 

Соціологія дає чітко помітний запит на героїв, силовиків та військових при владі, що є проєктивним від колективного потягу до захисту. Військовий при владі — це лицарський щит, гарантія заспокоєння і впевненості, що у майбутньому "тил" надійно прикритий від нових зазіхань ворога. 

Чим більше буде акцептований природний страх перед наступною війною РФ проти України (яка апріорі буде сприйматись, як більш страшна і кривава) - тим сильніший буде запит на військового при вищому рівні влади. 

Читайте також: Ухилянтська більшість і "тюрма для героїв"

"Плюсами" походу ветеранів у політику є моральні переваги, лідерські якості та жорстка дисципліна. "Мінуси" - відсутність досвіду (десь тихо посміхаються ті, хто голосував за Зеленського), відсутність фінансового ресурсу та стабільного медіасупроводу. Будуть певні застереження щодо психологічного стану військових. Адже війна — це одна справа, а політика — абсолютно інша.  

Варто нагадати, що відповідно до статті 6 Закону "Про політичні партії", військовослужбовці не можуть бути членами політичних партій, проте вони можуть балотуватися і бути обраними депутатами всіх рівнів. Тобто правильніше говорити не про "партії військових", а партії ветеранів. 

Липневе опитування 2023 р. Центру Разумкова показувало, що 51% українців після війни готові довірити владу партії, заснованій військовими. Зараз, думаю, цей відсоток знизився, але несуттєво. 

При цьому варто обов'язково зазначити, що існує частина українців, яка попри високу довіру та повагу до військових, будуть голосувати за невійськові партії. Може впливати негативний шлейф від діяльності ТЦК на всю когорту військових, наприклад. Деякі виборці будуть переносити свої упередження щодо військових на політичне тло.    

Цілком зрозуміло, що "старі партії" будуть вибудовувати свій повоєнний бренд через рекрутинг військових до своїх партійних списків: від "Європейської солідарності" Порошенка до "УДАРУ" Кличка, від "Слуги Народу" до "Батьківщини". Інше питання — чи здатні всі вони набрати вище 10% підтримки? Це велике питання.

Читайте також: Армія має перестати бути "тюрмою для героїв"

Вже зараз на ледь жевріючому політичному ринку спостерігаються цікаві тенденції. Деякі партії змінюють свої назви, додаючи асоціації з військовою тематикою. Для прикладу, з'явились партії "Ми з України", "Партія ветеранів та волонтерів України", "Твоя особиста перемога". До мене, наприклад, особисто звертались із пропозицією побудувати проєкт з назвою, вибачте, "ЗСУ" ("За сильну Україну").

Звісно, не всі ветерани війни підуть у політику. Ймовірніше за все вдача посміхнеться "медійним військовим", які мають блогерський хист та розуміються на комунікаціях. На них вже йде полювання в політичному середовищі. Деякі "медійні військові" придбали вже цілий пул фотографів, вебдизайнерів та відеооператорів. 

У будь-якому випадку, українська політика точно не буде схожа на довоєнні часи. Хотілось би вірити, що зміниться не лише пантеон політичних зірок, а й принципи політичної діяльності.

Джерело

Про автора. Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.