Москва просить, Пекін вирішує: який головний підсумок візиту Путіна до Сі. Пояснюємо

Підписано десятки угод, ухвалено спільну декларацію про "багатополярний світ", але ключовий для Росії проєкт "Сила Сибіру-2" знову залишився без фінального контракту. Аналітики одностайні: нічого революційного не сталося. Китай продовжує грати в довгу, а Росія дедалі глибше занурюється в економічну залежність від Пекіна. Більше про це пояснить Еспресо.

Історія зближення: від "стратегічного партнерства"до економічної залежності

Відносини Путіна та Сі – це історія поступового, але невпинного зближення, яке прискорилося після 2014 року (анексії Криму) і набуло нового дихання у 2022-му. Адже у лютому 2022-го, за три тижні до повномасштабного вторгнення в Україну, лідери підписали спільну заяву про "безмежну дружбу" (no limits partnership). Тоді ж вони заявили, що "дружба між двома державами не має меж". Тобто, фактично, Китай ніяким чином не заперечив у бажанні Путіна розпочати криваву війну у Європі.

Спільним знаменником стало давнє бажання підірвати домінування США та Заходу. Бо обидва лідери бачать світ як сукупність "нових центрів сили", де Китай і Росія грають роль "глобального Півдня" чи "глобального Сходу", що протистоїть західній гегемонії. За останні роки вони провели понад 40 особистих зустрічей, торгівля зросла до рекордних $240 млрд (переважно в юанях і рублях), а співпраця охопила все – від спільних військових навчань і ядерних технологій до обходу західних санкцій.

Китай отримав дешеву російську нафту та газ, а Росія – технології, ринки збуту та дипломатичну підтримку. Формула проста: Москва дає ресурси та відволікає увагу Заходу, Пекін – фінанси та політичну легітимність. 

Але у цій моделі економічно домінує Китай – причому дуже суттєво. Адже понад 60% вартості російського експорту в Китай – енергоносії, які Китай купує з великою знижкою. Для Росії Китай – торговельний партнер №1 уже 16 років поспіль (27% російського експорту та 40% російського імпорту). Тобто Москва вкрай залежна від Пекіна, для якого Росія – насамперед сировинний додаток, який займає лише кілька відсотків зовнішньої торгівлі. 

Візит після Трампа: демонстративна рівновага чи тонкий розрахунок Пекіна?

Дональд Трамп і Сі Цзіньпін, фото: gettyimages

Цього разу візит Путіна став частиною складної дипломатичної геометрії. Спершу Сі приймав Трампа (13–15 травня), потім (19–20 травня) – Путіна. Церемонії були схожими:  червона доріжка, почесна варта, діти з прапорцями, банкет із пекінською качкою. Пекін явно хотів показати, що грає на два боки і нікого не віддає перевагу публічно. Хоча Трамп відзначив, що його прийняли краще, ніж Путіна. 

Путін назвав Сі "старим другом" і використав китайську поетичну фразу, щоб максимально сподобатися: "Один день без зустрічі – ніби три осені". Сі, своєю чергою, підкреслив, що китайсько-російські відносини "вступили в новий етап більш активного розвитку". Підписано спільну декларацію про "багатополярний світ і новий тип міжнародних відносин" – з критикою "закону джунглів" і "одностороннього тиску" (тобто проти гегемонії США).

"По суті, вкотре було заявлено про антиамериканський полюс на чолі з Пекіном. Єдине, що в риториці, звичайно, це подається як багатополярний світ, але де-факто це є одним з полюсів двополярного світу", - в етері Еспресо та Slawa.TV розповів політолог Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій.

Економічні результати: 40 документів, але без прориву по "Силі Сибіру-2"

Путін та Сі Цзіньпін, фото: gettyimages

Головним економічним розчаруванням для Москви став газопровід "Сила Сибіру-2" (через Монголію, потужність до 50 млрд кубометрів на рік). Росія розраховувала замінити втрачені європейські ринки, але Китай знову вичікує. Підписано лише "загальне розуміння" параметрів, без конкретних термінів, цін і фінансування. Аналітики зазначають, що Пекін має важелі – він уже купує рекордні обсяги російської нафти за зниженими цінами і не поспішає давати Москві гарантований великий контракт, очікуючи на ще кращу і дешевшу пропозицію, оскільки Кремль втратив ринок у Європі, тому готовий майже за безцінь продавати свій газ.

Натомість підписано понад 40 документів про торгівлю, технології, транспорт, космос і культуру. Торгівля в національних валютах продовжує зростати. Але баланс очевидний: Росія дедалі більше залежить від Китаю як головного покупця енергоносіїв.

Аналітики Washington Post прямо назвали це проявом нової асиметрії: Кремль просить, Китай диктує умови. Українські міжнародники теж звертають увагу, що ще кілька років тому Росія намагалася продавати партнерство з Китаєм як союз двох рівних центрів сили. Тепер дедалі очевидніше, що це модель "старшого" і "молодшого".

"Китай тримає Росію на дистанції, продовжуючи розглядати її в якості сировинного придатка, що має залишатися в слабкій позиції для того, аби ресурси цього придатка коштували дешево. До того ж, Росія – токсичний придаток, з яким будувати щось нове – ризиковано", - відзначив керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко.

Війна в Україні: Китай продовжує "свою лінію"

Під час переговорів обговорювали й Україну, але без видимого прогресу. Китай не змінив своєї позиції: формально "нейтралітет", мирний план 2023 року, відмова від постачання зброї Росії, але активна закупівля нафти, газу та компонентів подвійного призначення. 

Так що певні очікування, що після зустрічі Сі з Трампом Пекін може посилити тиск на Путіна, не виправдалися. Жодних нових заяв чи ініціатив щодо припинення вогню не прозвучало.

"Пекін не зацікавлений ані в перемозі, ані в поразці Росії у війні. Пекін зацікавлений в тому, щоб РФ продовжувала падати у васальну залежність від великого Китаю. Адже, поразка Росії може означати посилення позицій Заходу. А от перемога Росії Китаю не потрібна теж, оскільки, за такого сценарію на кордонах Китаю може відновитись Російська імперія, а це означатиме виникнення ще одного центру сили, який може загрожувати КНР. Відтак, Китай продовжуватиме приховано підтримувати Росію і водночас вганяти Москву в історичну залежність, яка стане незворотною", - пояснив директор Київського безпекового форуму, дипломат Данило Лубківський у проєкті Slawa.tv "Український фокус" на Еспресо.

Думки аналітиків: чи щось змінилося?

фото: gettyimages

Закордонні й українські аналітики майже одностайні в тому, що цей візит не приніс ніякого прориву, а лише показав кожному його місце в теперішній ситуації. 

Зокрема, у британському The Guardian зазначають, що Китай продовжує тонко балансувати між стратегічною підтримкою Росії та збереженням простору для діалогу зі США, щоб просувати свої інтереси. Як сказав New York Times  Олександр Габуєв, директор Центру Карнегі Росія Євразія в Берліні, Китай має величезні важелі впливу та може диктувати саме те, чого він хоче. 

А оглядачі американського Semafor підкреслюють інше: сам факт, що Путін прилітає до Пекіна після Трампа, символізує нову ієрархію світової політики – не Вашингтон і Москва визначають порядок денний, а дедалі частіше саме Китай вирішує, кого і коли слухати. Бо кожен щось хоче в них, тому Пекін диктує умови. 

Українські експерти додають, що для Києва цей візит важливий як підтвердження того, що Пекін не збирається змінювати свою позицію щодо війни. Китай і надалі гратиме роль "нейтрального посередника" лише на словах, зберігаючи стратегічну вигоду від ослаблення Росії та одночасного виснаження Заходу.

"Тому свій візит Путін може вважати вдалим. Він отримав добро на те, що правила гри не зміняться, а це означає, що постачання обладнання для ВПК будуть продовжені", - зауважив керівник аналітичного центру "Ділова Столиця" Вадим Денисенко.

Тобто поки що нічого не вказує на те, що Пекін готовий кардинально змінити підхід до війни в Україні. Для Києва це означає, що на китайському напрямку треба продовжувати роботу – дипломатію, роз’яснення наслідків затягування конфлікту та пошук точок дотику в економіці. Бо в Пекіні, як і раніше, грають у довгу гру, де головний приз – не дружба з Росією, а власне лідерство в новому світовому порядку.

З іншого боку, експерти підкреслюють, що з економічного боку, Путін таки провалив завдання.

"Путін їхав з метою підписати угоду про "Силу Сибіру-2" - це стратегічний газопровід із Сибіру до Китаю через Монголію. Тут провал - не змогли узгодити ціну. Є вже "Сила Сибіру-1", і Китай не хоче й не поспішає прив'язувати себе до Росії, розуміючи, що Росія - це країна, яка поступово йде на спад", - резюмував в ефірі Еспресо міжнародний редактор Радіо Свобода Ростислав Хотин.

У підсумку можна констатувати, що кожен новий візит Путіна до Пекіна дедалі більше нагадує не саміт двох рівних лідерів, а переговори прохача з тим, хто може дозволити собі чекати задля більшої вигоди.

Читайте також: Пекінський гамбіт: що означає зустріч Трампа і Сі для світового порядку та російсько-української війни. Пояснюємо