Що таке Об’єднані експедиційні сили та чи можуть їх відправити на захист України. Пояснюємо

Еспресо пояснить, чи готові ці автономні війська вийти за межі свого мандату та стати майбутнім гарантом безпеки України. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. 

Як виникли та розвинулися Об’єднані експедиційні сили 

Об’єднані експедиційні сили (Joint Expeditionary Force, JEF), створені у 2014 році за ініціативи Великої Британії, стали відповіддю на російську агресію проти України, що розпочалася з анексії Криму. 

Ця коаліція високої готовності об’єднала країни Північної та Східної Європи для швидкого реагування на загрози, як традиційні військові, так і гібридні. Спочатку JEF фокусувалися на захисті Балтійського регіону та Арктики, але повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році підштовхнуло коаліцію до ширшої ролі в європейській безпеці. 

На відміну від НАТО, JEF діють автономно, що дозволяє уникати бюрократичних затримок Альянсу, зберігаючи при цьому тісну координацію з його структурами. Сьогодні коаліція налічує десять країн, серед яких ключові учасники — Велика Британія, країни Балтії, Скандинавії та Нідерланди, а загальна чисельність сил становить близько 37 500 осіб. Відношення військових: 17 тис. - британці, 5 тис. - шведи, 5 тис. - фінляндці, 4,5 тис. - норвежці, 3,5 тис. - нідерландці, 2 тис. - данці, 1,8 тис. - литовці, 1,5 тис. латвійці, 1,2 тис. - естонці, також входить розвідка Ісландії. 

Можливості та операційна гнучкість

JEF вирізняються гнучкою моделлю розгортання: країни-учасниці надають сили залежно від потреб конкретної місії, а рішення ухвалюються консенсусом лише серед зацікавлених держав, а не всієї коаліції. Велика Британія забезпечує основне командування через штаб у Нортвуді, тоді як інші країни, такі як Латвія, Естонія, Литва, Норвегія та Швеція, підтримують регіональні бази та спеціалізуються на морській безпеці, гібридній війні та арктичних операціях. Наприклад, шведський острів Готланд став центром протидії кіберзагрозам, а данський Борнхольм відіграє ключову роль у стримуванні російського флоту в Балтійському морі. 

Читайте також: Війна за острів Готланд: як Швеція готується до можливого конфлікту з Росією. Пояснюємо

Щорічні навчання, такі як Baltic Protector (4 000 учасників у 2024 році) та Nordic Response, демонструють високу взаємосумісність сил JEF з НАТО. Після 2022 року коаліція посилила присутність у Балтії, розгорнувши багатонаціональні батальйони та активізувавши морське патрулювання для захисту критичної інфраструктури від російських диверсій. 

Фінансування JEF не централізоване — країни самостійно виділяють ресурси, причому у 2024 році витрати склали приблизно 5,5% сукупного оборонного бюджету учасників. Мова йде про €85 млрд, 60 з яких виділила саме Велика Британія.

Читайте також: Кабельні диверсії: російський слід у пошкодженні критичної інфраструктури Балтійського моря

JEF і НАТО: співпраця та автономія

Хоча JEF тісно інтегровані з НАТО, бо всі учасники є членами Альянсу, їхня автономія від командних структур НАТО дозволяє оперативно реагувати на кризи без необхідності консенсусу 32 членів. JEF доповнюють механізм посиленої передової присутності (eFP) НАТО, забезпечуючи швидке підсилення сил у разі ескалації. 

Наприклад, британські, данські та нідерландські підрозділи JEF регулярно тренуються разом із бойовими групами eFP у країнах Балтії. Водночас коаліція не залежить від США, що робить її потенційним інструментом європейської безпеки в умовах зменшення американської участі в НАТО за президентства Дональда Трампа. 

Цікаво те, що з моменту приєднання Швеції та Фінляндії до JEF у 2017 році їхній статус відрізнявся від статусу інших учасників, оскільки вони тоді ще не були частиною Альянсу. Однак з моменту ухвалення рішення про вступ до НАТО у 2022 році до офіційного приєднання (Фінляндія – квітень 2023 року, Швеція – березень 2024 року) JEF відігравали роль перехідного механізму гарантій безпеки, наданих цим країнам Великою Британією.

Чи може Європа відправити JEF в Україну: яка їхня роль 

Країни JEF відіграють провідну роль у допомозі Україні: у 2025 році вони загалом планують виділити €12 млрд на військову підтримку, що становить значну частину європейської допомоги. 

У рамках британської операції Interflex підготовку пройшли понад 50 тисяч українських військових, а у 2024 році Україна вперше долучилася до навчань JEF. Коаліція також має потенціал для швидкого розгортання сил, обміну розвідданими та протидії гібридним загрозам — усе це відповідає потребам України в умовах війни з Росією. 

Читайте також: Армія зразка НАТО: де українські воїни навчаються за кордоном 

Однак Об’єднані експедиційні сили не мають мандату на пряме розгортання в Україні, а їхній фокус залишається переважно на Балтії та Арктиці, а не на Чорноморському регіоні. Це головна проблема з їхнім потенційним розміщенням в Україні у разі мирного договору з Росією. 

Тому ідея розгортання JEF в Україні як частини європейських гарантій безпеки викликає як інтерес, так і сумніви. З одного боку, гнучкість і швидкість коаліції роблять її чудовим інструментом для стримування російської агресії. У разі гібридної ескалації JEF могли б оперативно підтримати Україну, вигравши час для мобілізації ширших сил НАТО чи ЄС. Наприклад, британське лідерство та досвід боротьби з гібридними загрозами могли б допомогти захистити українську інфраструктуру від диверсій чи кібератак. 

З іншого боку, є суттєві перепони. JEF не мають механізму автоматичної реакції, подібного до статті 5 НАТО, а їхня діяльність залежить від політичної волі країн-учасниць, які можуть не погодитися на пряме втручання в Україні через ризик ескалації з Росією. Крім того, географічний фокус коаліції не охоплює Чорне море, що знижує її ефективність у цьому театрі дій. Для розгортання в Україні JEF потребували б розширення мандату, чіткіших зобов’язань і, можливо, інтеграції з іншими європейськими структурами, що могло б підірвати їхню ключову перевагу — оперативну автономію, яка могла б також загрузнути в європейській бюрократії. 

Наразі питання розгортання європейських сил в Україні є дискусійним. У Парижі вже пройшло кілька раундів переговорів і фінального рішення ще немає, як і немає поки дієвих механізмів перемир’я в російсько-українській війні. Президент України Володимир Зеленський після завершення зустрічі 27 березня з європейськими лідерами у Парижі заявив, що "потрібен один чіткий план". А це значить, що єдиного бачення серед Коаліції охочих відправити війська в Україну поки бракує. 

"Які країни будуть залучені на землі, у небі та на морі в Україні? Де саме ці сили будуть розміщені? Якою буде чисельність і структура цих сил? Якими будуть їхні процедури реагування у разі виникнення загрози? Коли наша коаліція фактично розгорне сили в Україні – коли почнеться перемир’я чи коли війна повністю закінчиться й буде досягнуто врегулювання?" – ставить багато питання президент Зеленський, які ще потребують чимало обговорення, тому він запросив в Україну "невелику групу" військових представників Європи, щоб разом "розробити план".

Президент Макрон після цієї зустрічі анонсував відправку "франко-британської команди" до України для роботи із українськими Збройними силами, ймовірно, для розробки цього єдиного плану щодо європейських військ в Україні. Сам же Макрон пропонує відправити "сили стримування" в певні стратегічні місця в Україні після досягнення перемир’я, заявляючи, що Росія не має впливати на це. Натомість Кремль неодноразово заявляв, що проти сил Альянсу в Україні, бо це "загрожує прямим зіткненням РФ із НАТО".

Тож, повертаючись до Об’єднаних експедиційних сил (JEF): вони довели свою ефективність як гнучкий інструмент безпеки в Північній та Східній Європі, здатний швидко реагувати на загрози та доповнювати НАТО. Їхня роль у підтримці України вже значна, але перехід до прямого розгортання військ потребував би серйозних змін у структурі та стратегії коаліції. JEF могли б стати частиною ширшої системи європейських гарантій для України, наприклад, як сили швидкого реагування на гібридні загрози, але для цього необхідна політична воля та інституційні реформи серед всіх учасників. Наразі ймовірність відправки саме JEF в Україну залишається низькою через обмежений мандат і регіональну орієнтацію структури, однак їхній потенціал у стримуванні Росії не варто недооцінювати. 

Читайте також: Тінь переговорів чи військова невдача: чому Україна виходить з Курщини. Пояснюємо