Трамп і Близький Схід: як американсько-арабська дружба створює проблеми Ізраїлю та допомагає Україні. Пояснюємо

Еспресо пояснить, якою є історія американських стосунків з арабським світом, чому Трамп робить пріоритетними зв'язки з Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ, і які занепокоєння це викликає в Ізраїлю. 

Нафта, зброя та дипломатія: як виникли американсько-саудівські відносини 

Відносини Сполучених Штатів Америки з країнами арабського світу, особливо на Близькому Сході, є одним із наріжних каменів американської зовнішньої політики. Вони почалися активно розвиватися у першій половині XX століття, коли американські компанії, такі як Standard Oil, розпочали видобуток нафти в Саудівській Аравії. 

У 1945 році угода між президентом Франкліном Рузвельтом і королем Абдул-Азізом Ібн Саудом заклала основу для стратегічного партнерства: США отримали доступ до саудівської нафти в обмін на військову підтримку та захист королівства. Ця домовленість стала моделлю для співпраці з іншими країнами Перської затоки, зокрема Кувейтом і ОАЕ.

Під час Холодної війни арабські країни Близького Сходу були важливими союзниками США у протистоянні радянському впливу. Саудівська Аравія та Єгипет відігравали ключову роль у стримуванні соціалістичних рухів у регіоні, зокрема в Ємені та Сирії. Однак відносини ускладнювалися через арабо-ізраїльські конфлікти. Нафтове ембарго 1973 року, ініційоване Саудівською Аравією та іншими країнами ОПЕК у відповідь на підтримку США Ізраїлю під час війни Судного дня, спричинило економічну кризу в США та показало вразливість американської політики до енергетичних важелів арабських країн.

У 1990-х роках США посилили військову присутність у регіоні, зокрема після війни в Перській затоці 1991 року, коли американські війська звільнили Кувейт від іракської окупації. Ця операція зміцнила альянси з країнами Перської затоки, але також викликала напругу в арабському світі через присутність американських військ, що стало одним із мотивів для антиамериканських настроїв, зокрема серед радикальних груп, таких як "Аль-Каїда". 

У XXI столітті стосунки США з арабськими країнами Близького Сходу набули нових значень через теракт 11 вересня 2001 року, але в основі їхньої співпраці досі зосереджені три основні стовпи: нафта, зброя та дипломатія.

Спочатку про нафту – адже без неї важко уявити цей регіон. Хоч Америка й сама навчилася добувати чимало нафти завдяки сланцевій революції, вона все ще пильно стежить за світовими ринками. А тут головну скрипку грає Саудівська Аравія, другий за величиною нафтовий гігант і ключовий гравець в ОПЕК. Саме вона тримає руку на пульсі цін на чорне золото. 

Далі – зброя. Країни Перської затоки, як-от Саудівська Аравія, ОАЕ чи Катар, скуповують американські танки, літаки й системи захисту на сотні мільярдів доларів. За даними шведських експертів, лише за п’ять років до 2020-го Саудівська Аравія скупила чверть усього американського збройового експорту. Але це не просто бізнес – це гарантія, що регіон залежить від американських технологій, а Вашингтон міцно тримає важелі впливу своєю зброєю, виступає гарантом безпеки.

І нарешті, дипломатія. Арабські країни, особливо Саудівська Аравія та ОАЕ, дедалі частіше стають тими, хто намагається розрубати гордіїв вузол міжнародних конфліктів. Наприклад, саме в Ер-Ріяді стартували американсько-російські, а згодом американсько-українські зустрічі щодо врегулювання російсько-української війни. Також саудити допомогли витягти американських громадян із полону ХАМАС, адже вони є майданчиком для мирних ініціатив між ізраїльтянами та палестинцями. Єгипет і Йорданія, своєю чергою, теж допомагають гасити іскри в регіоні, що так важливо для американської мрії про спокійний Близький Схід.

США отримали гроші, а Трамп – літак: турне країнами Близького Сходу

Президент США Дональд Трамп зустрічається зі спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманома 13 травня 2025 року в Ер-Ріяді, Саудівська Аравії, фото: Getty Images

Перше кількаденне міжнародне турне Трампа розпочалося 13 травня, коли літак президента США приземлився в міжнародному аеропорту імені короля Халіда в Ер-Ріяді. Його особисто зустрічав спадкоємний принц Мухаммед бін Салман – жест, який експерти назвали нетиповим, адже зазвичай іноземних лідерів приймає глава провінції. 

Візит до Ер-Ріяда запам’ятався підписанням стратегічного економічного партнерства на $600 мільярдів, яке охопило енергетику, оборону, інфраструктуру, медицину, сучасні технології та видобуток мінеральних ресурсів. Зокрема, угода про продаж американської зброї на $142 мільярди була названа Білим домом "найбільшою в історії". Саудівська Аравія також підтвердила зобов’язання інвестувати в економіку США. А ще важливим моментом стала несподівана заява Трампа, що США скасують санкції проти Сирії. 

Цікавою деталлю був подарунок від господарів – мобільний McDonald’s на колесах, який супроводжував Трампа в Ер-Ріяді, забезпечуючи його улюбленим фаст-фудом. Проте не обійшлося без курйозів: Трамп порушив етикет, відмовившись від традиційної кави, що породило навіть конспірологічні теорії в соціальних мережах.

Наступного дня, а це 14 травня, Трамп прибув до Дохи. Саме візит до Катару став найгучнішим через анонс подарунка від королівської сім’ї – розкішного літака Boeing 747-8, відомого як "летючий палац" через надсучасний інтер’єр. Оцінений у $400 млн, цей літак має тимчасово замінити застарілий Air Force One (літак президента) до кінця каденції Трампа, після чого перейти до фонду його президентської бібліотеки.

Однак цей "подарунок" викликав скандал у США. Американське законодавство забороняє урядовцям приймати дорогі подарунки від іноземних держав без схвалення Конгресу. Демократи звинуватили Трампа в можливій корупції, називаючи літак "найціннішим подарунком від іноземного уряду в історії". Однак юристи Білого дому підготували правовий висновок, який дозволяє передати літак Пентагону, а згодом – фонду Трампа.

"Я був би дурнем, якби не прийняв цей подарунок", - прокоментував у своєму стилі Трамп. 

Попри скандал, візит до Катару приніс великі економічні плоди. Qatar Airways підписала контракт із Boeing на закупівлю 160 літаків за $200 мільярдів, що стало одним із найбільших замовлень в історії авіаіндустрії. Крім того, США та Катар уклали угоду про масштабне економічне співробітництво на $1,2 трильйона, що охоплює енергетику, технології та інфраструктуру.

Завершилося турне Трампа в ОАЕ 15 травня. Там він оголосив про двосторонні угоди на $200 мільярдів. Ці контракти стосувалися інвестицій у технології, оборону та енергетику, а також розширеного доступу ОАЕ до ШІ-чипів Nvidia та AMD. Візит супроводжувався присутністю американських бізнес-лідерів, зокрема Ілона Маска, керівників Amazon, Google, Boeing та інших, що підкреслило економічний фокус турне.

Експертні оцінки: тріумф чи ризикована гра з Ізраїлем 

Дональд Трамп та Біньямін Нетаньягу, фото: Аtlanticcouncil

Під час цього кількаденного турне президент США уклав угоди на суму близько $2 трильйонів у сферах оборони, авіації, штучного інтелекту та енергетики. Тому економічна вигода однозначна. Як кажуть у New York Post, ця поїздка має "приголомшливий успіх з точки зору створення робочих місць у США".

Однак експерти висловлюють занепокоєння щодо можливих наслідків для відносин США з Ізраїлем, оскільки Трамп не відвідав цю країну під час поїздки, яка завжди була стратегічним партнером американців на Близькому Сході. У The Wall Street Journal написали, що тур Трампа "сприятиме розвитку арабських держав за рахунок Ізраїлю". Це підтвердив і прем'єр Беньямін Нетаньягу, який висловив розчарування, зазначивши, що США укладають угоди з арабськими країнами, не враховуючи інтереси Ізраїлю.

Хоча саме Ізраїль історично є найближчим союзником США на Близькому Сході, отримуючи щорічно мільярди доларів допомоги. За першого терміну Трампа ця підтримка досягла піку: визнання Єрусалима столицею Ізраїлю, перенесення посольства США та сприяння Авраамовим угодам 2020 року, які нормалізували відносини Ізраїлю з ОАЕ, Бахрейном і Марокко, зміцнили позиції Тель-Авіва в регіоні. Проте, здається, за другої каденції Трампа розклад сил і пріоритетів на Близькому Сході дещо змінився.

"Те, що Трамп подорожує Близьким Сходом не відвідує Ізраїль – на відміну від його першого терміну, коли його перша закордонна поїздка, також до Саудівської Аравії, включала зупинку в Єрусалимі, – говорить саме за себе. Ця поїздка не про Ізраїль: якби йшлося про нього, Трамп би приїхав сюди", - констатують у Time of Israel.  

Так, у перші місяці свого повернення в Білий дім Дональд Трамп, фактично, надав уряду Нетаньягу карт-бланш для дій в секторі Гази. Зокрема, ніяк не обмежував експорт зброї, а навпаки посилив, надіславши великі авіаційні бомби, при тому, що було досягнуто перемир’я між ізраїльтянами та ХАМАС. Та як відзначають джерела NBC News, останнім часом відносини між Трампом і Нетаньягу загострилися через розбіжності щодо стратегії на Близькому Сході, особливо після послаблення ХАМАС та Ірану. Зокрема, Нетаньягу прагне знищити ядерні об'єкти Ірану, тоді як Трамп хоче домовленості, щоб запобігти появі ядерної зброї в іранців. Також поки Ізраїль розпочинає новий наступ у Газі, Трамп закликає до перемир’я і просуває амбітний план відбудови. Розбіжності виникли й щодо хуситів: після того, як Трамп зупинив удари по підтримуваному Іраном угрупованню й заявив про досягнення мирного врегулювання, Нетаньягу заявив, що Ізраїль захищатиметься самостійно. Одним словом спостерігається розсинхрон між політикою Вашингтона та Тель-Авіва.

"На відміну від багатих арабських країн Перської затоки, Ізраїль мало що може запропонувати президенту з бізнес-логікою. Щобільше, войовнича наполегливість Нетаньягу щодо авіаударів по Ірану суперечить настороженості Трампа щодо закордонних військових авантюр", - кажуть у The Washington Post і пояснюють, що для Трампа міжнародні відносини будуються на принципі "quid pro quo" (лат. "щось за щось"), де кожна дія чи рішення оцінюється з точки зору негайної користі, а не довгострокових наслідків. 

Тріумфом для політики Трампа на Близькому Сході стало б визнання Саудівською Аравією держави Ізраїль. Це б значно зняло напругу між ізраїльтянами та арабським світом, оскільки Ер-Ріяд один з найпотужніших голосів в цьому регіоні. Та після початку війни Ізраїлю з ХАМАС, саудити висловили категоричну умову – все має закінчитися мирно і з'явитися самостійна держава Палестина. Наразі, це питання десятиліттями є каменем спотикання, тому мало шансів, що Трампу вдасться довести цю справу до логічного закінчення.

Щодо українських інтересів, зміцнення відносин США з провідними нафтовими державами, якими є Саудівська Аравія, Кувейт і ОАЕ, може принести відчутні переваги. Посилюючи співпрацю, адміністрація Трампа також сприяє зниженню цін на нафту, що вже спостерігається через всі ці мита, які Трамп ввів. Це може суттєво послабити економіку Кремля, для якого нафтові доходи є ключовими, роблячи війну проти України фінансово невигідною та обмежуючи можливості Росії для її продовження.

Більше того, нардеп та ексочільник СБУ Валентин Наливайченко заявив в ефірі Еспресо, що лише Трамп може добитися, щоб арабські країни ввели ще й санкції для РФ щодо їхньої нафти. 

"Вони можуть і далі опускати ціну на нафту для того, щоб не було в Путіна грошей вести війну проти України. Ніякий не секрет, що фінансування чотирьох років війни Росія здійснює коштом надприбутків з нафти та газу. Продають нафту, отримують мільярди, виробляють зброю, застосовують проти України. Лідери Арабського світу – Саудівська Аравія, Катар та ОАЕ можуть окрім танкерів, ще серйозно вдарити в найбільш чутливе місце для транспортування російської нафти. Склади і місця зберігання російської нафти знаходяться там. Якщо вони нарешті застосують санкції і перекриють для РФ перекачку і зберігання російської нафти на їхній території, а це величезні обсяги, то війна скінчиться дуже швидко", - відзначив Наливайченко.

Читайте також: "Трамп готовий поступитися навіть суверенітетом України", — Джон Болтон