Познер у білому пальті

Молодь, звісно, мало знає, хто то такий, ну, хіба чула краєм вуха. А колись Познер (вихрещений Владімір Жеральд Дмітрій Дюбуа-Нібуайє) був стовпом комуністичного телебачення, чи не єдиним ведучим перших телемостів між СРСР та США на пару зі знаменитим Філом Донах'ю.

Поза тим, Познер був штатним працівником КГБ, як, зрештою, і його батько, біографію якого можна взяти за основу авантюрного роману, у якому ймовірний автор знайде повний арсенал пристосуванства, зрад та мімікрії, аби лише втриматися під сонцем.

Читайте також: Гібридний трибунал чи парасолька для Путіна?

З початком російської агресії в Україну Познер сидів тихо десь у Штатах і мав на те причини. Бо довоєнні його висловлювання аж ніяк не додали б "шарму" цьому на позір вишуканому інтелектуалу, "краснобаю та баламуту" (за Висоцьким)

Та біс з ним, з минулим Володимира Познера. Звідти нам важливий лише отой момент співпраці з "конторою", який ріднить нашого "героя" з воєнним злочинцем, чинним президентом ерефії Володимиром Путіним. З початком російської агресії в Україну Познер сидів тихо десь у Штатах і мав на те причини. Бо довоєнні його висловлювання аж ніяк не додали б "шарму" цьому на позір вишуканому інтелектуалу, "краснобаю та баламуту" (за Висоцьким). "Я гадаю, що головне досягнення Путіна – це те, що він все ж зібрав Росію докупи… Нині ігнорувати Росію ніяк не можна", - казав він за пів року до того, як "не ігнорована ніким, зібрана докупи" Московія вдерлася в Україну.

Читайте також: Російська Федерація не має жодних шансів уціліти

Познер знав, що каже, зазнавши ганьби у Тбілісі, де, як виявилося, ніхто не зважав на його "росіянськість", і де громадяни закидали "зірку" тухлими яйцями. І правильно зробили, бо як інакше чинити з людиною, яка відверто підтримала путінську анексію грузинських територій.

Зараз Познер вирішив одягнути біле пальто. Але крізь нього так і лізуть, мов шило з мішка, кагебешно-ефесбешні наративи

А зараз Познер вирішив одягнути біле пальто. Але крізь нього так і лізуть, мов шило з мішка, кагебешно-ефесбешні наративи. По-перше, "журналіст" виступав на онлайн платформі феміністсько-пацифістської (читай – лівацької) організації Code Pink, яка вважає, що український Майдан був "переворотом з метою нав'язати Україні антиросійський і проамериканський режим". І 88-річний кагебіст цілком виправдав сподівання організаторів. Війну в Україні, за його словами, спричинили Захід і США, яких Путін "попереджав", "а вони клацали ведмедя по носі кілька разів, сподіваючись, що він потрапить у пастку, яку називають Україною". "Важливою причиною дій Путіна є те, що він не хоче, щоб Україна вступила до НАТО".

Після таких "висновків" Познер знову ховається у біле пальто: "Чи згоден я з Путіним, не має значення. Важливими є факти. Але я вважаю, що м'яч на стороні США, тому що Зеленський залежить на 100% від США".

Читайте також: Заходу треба весь час нагадувати, хто напав

Ба більше, відтак "журналістський гуру" нещадно розкритикував кремлівських пропагандистів. Мовляв, йому "соромно за мою професію, мені соромно за те, що роблять, за брехню, яка представляється як правда, за пропаганду у найгіршому значенні слова. Я не мушу це говорити, але скажу. Я атеїст, але якщо є пекло, то журналісти туди потраплять".

Путін же обіцяв усім росіянам, — мабуть, і пропагандистам теж, — ядерний рай. І навряд чи Познеру з руки критикувати тих, кого він сам навчав у приватній школі журналістики, заснованій ним же і керованій його другою дружиною

Та ні, — Путін же обіцяв усім росіянам, — мабуть, і пропагандистам теж, — ядерний рай. І навряд чи Познеру з руки критикувати тих, кого він сам навчав у приватній школі журналістики, заснованій ним же і керованій його другою дружиною. Наскільки популярним був цей заклад, свідчить бодай те, що для спорудження нового корпусу познерівської школи мерія Москви вирішила знести історичну споруду.

Мотиви Познера є більш ніж прозорими. З одного боку, він розраховує, що хтось повірить у його новий імідж "дисидента" (Перший канал з початком війни в Україні закрив його програму). Розрахунок хибний, хоча б тому, що у середовищі "хароших рускіх" чудово знають кредитну історію цього "героя". Ігор Ейдман колись написав, що "ця людина – символ інтелектуальної корупції. Познер корумпований ліберал, він все життя люто ненавидить авторитарну чекістську дуболомну владу, якій, однак, вірою та правдою служить заради грошей і привілеїв".

Познерівська хронічна меркантильність штовхає його до публічності, до створення враження впливовості та потрібності у постпутінському світі. Антизахідна риторика Познера і його імперська "зверхність" у ставленні до України свідчать про ілюзорну надію на те, що ФСБ після бункерного діда приведе до влади їхню ж людину

От саме ця познерівська хронічна меркантильність штовхає його до публічності, до створення враження впливовості та потрібності у постпутінському світі. Антизахідна риторика Познера і його імперська "зверхність" у ставленні до України свідчать про ілюзорну надію на те, що ФСБ після бункерного діда приведе до влади їхню ж людину. Що світ заплющить очі на геноцид, коєний в Україні усіма учасниками кремлівської ОЗУ з пропагандистами включно.

Читайте також: Вибір для Путіна: Мілошевич чи Каддафі?

Але "біле пальто", у яке вбрався Познер, — все у плямах української крові. Її не змиє ні ліберальна риторика, ні специфічний імперський інтелектуалізм. До слова, акурат того дня, коли напівзабутий пропагандист вправлявся у своїх "ізмишлєніях", його ж колеги (і, точно, учні) виклали у мережу відео  з розстрілом українського полоненого. І передсмертне "Слава Україні!" стало попереднім вироком Росії.

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.