Про списки чиновницьких бажань і винних журналістів

Буду категорична. Про "списки бажань". Тому жалісливим і сповненим співчуття до "жінки, яка просто мріяла", можна далі не читати.

Якби мені довелось обирати між етикою і суспільно важливою інформацією, я б вибрала суспільно важливу інформацію.

Я сто разів писала і мені не тяжко ще раз повторити: чиновники, можновладці, обираючи всі принади посади й влади отримують також всі мінуси, пов‘язані з цим.

Журналісти не несуть відповідальність за те, що фотографують процесуальні особи. Щобільше, журналісти мають право не оприлюднювати свої джерела інформації. Зате, не повірите, журналісти можуть оприлюднювати плітки, якщо вони викликають суспільний резонанс. Є навіть відповідне рішення Європейського суду з прав людини.

Читайте також: Ми ржемо над губами й сідницями...

Якщо хтось плани пише на рік і в кабінеті розвішує, щоб "заробити 1 мільйон доларів" на посаді, яку зі своїх податків фінансують громадяни України, якщо суддя у своєму кабінеті приймає "ворожок і магів", щоб ті "наворожили" гарну кар‘єру, то це не про "брудну білизну". Це про те, що у них в головах, і що вони творять на своїх посадах

І якщо хтось плани пише на рік і в кабінеті розвішує, щоб "заробити 1 мільйон доларів" на посаді, яку зі своїх податків фінансують громадяни України, якщо суддя у своєму кабінеті приймає "ворожок і магів", щоб ті "наворожили" гарну кар‘єру, то це не про "брудну білизну". Це про те, що у них в головах, і що вони творять на своїх посадах.

І у мене погана новина для тих, хто думає, що саме оприлюднення "записок" дозволить уникнути покарання. Їм інше дозволить його уникнути.

За добу я вже начиталась, що:

• "бідну жінку загнобили за її мрії" - а то не мрії, то бізнес-план як на лохах наживатися;
• "її спеціально злили, бо іншу людину на посаду хочуть" - наче комусь заважає туди призначати, кого завгодно;
• "що не факт, що то вона писала" - без коментарів;
• "спеціально влаштували шум-гам, щоб імітувати боротьбу з корупцією" - не виключено.

Мене дуже злить сентенція про те, що "журналісти винні". Вони чинять неподобства і злочини, а винні ті, хто про це пише. Ну, блін!

Щодо етики. Неетично було всією країною спостерігати, як Журавель вмирав. І нічого не робити. Неетично було Лукашенко телефонувати й розповідати, що у нього там "вагнерівці". Неетично було літаком Патрушева в країну повертатися.

Читайте також: Поки "хлопці та дівчата" воюють там – ми маємо воювати тут

В нашій країні якраз купа резонансних розслідувань проводилось після того, як про це писали медіа.

Щодо етики. Неетично було всією країною спостерігати, як Журавель вмирав. І нічого не робити.

Неетично було Лукашенко телефонувати й розповідати, що у нього там "вагнерівці".

Неетично було літаком Патрушева в країну повертатися.

Неетично було на шашлики кликати й закликати сидіти вдома, щоб за кілька днів загинути.

Неетично було кинути Херсон і положити у Бузковому гаю три десятки молодих хлопців, які пішли рятувати місто від танків практично голіруч.

Джерело

Про авторку. Зоя Казанжи, журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.