Про задум "бєлгородського прориву"

Поясню кілька базових положень.

Український контрнаступ насувається. Але він має недолік: про нього всі знають, бо сам задум абсолютно очевидний. Тому росіяни чекають його і деінде вибудували оборонні лінії та споруди. Крім того, м'яса в них ще достатньо. А для нас "м'ясні штурми" - то не рішення і не прийнятний спосіб вести війну. Ми маємо забезпечити те, щоб російська оборона стала більш вразливою і кволою. 

Тут допомагають, в першу чергу, ракети, артилерія й атаки військової інфраструктури. Але є і ще одне. 

Для України принципово зробити напрям головного удару максимальним сюрпризом, попередньо послабивши там позиції росіян. 

Для нас "м'ясні штурми" - то не рішення і не прийнятний спосіб вести війну. Ми маємо забезпечити те, щоб російська оборона стала більш вразливою і кволою

І тут в пригоді для нас одна приємна обставина. Довжина фронту українсько-російської війни — приблизно 2500 кілометрів. При цьому російська логістика набагато більш розтягнута, ніж українська.

Читайте також: Бєлгород: Російська машина промивання мізків не дає собі ради

Російські сили розтягнуті по всьому цьому фронту. Українські можуть доволі компактно перекидатися завдяки короткому логістичному плечу (в порівнянні з РФ). 

Для прикладу: щоб перекинути живу силу з Білгорода у Ростов, чи з Воронежа на окуповану частину Херсонської області росіянам треба подолати набагато довшу дистанцію (по колу фактично, часто — з крюком у глиб російської території). Нам, щоб перекинути сили з Харкова на Запорізький напрямок треба набагато менше ресурсів і — головне — часу. Чи навіть зі Львова до Костянтинівки. 

Дуже зручно, коли ти — велика, але компактна країна. Дуже незручно, коли ти розтягнув свій фронт і маєш дуже обмежені резерви, щоб затикати дірки у разі їх виникнення. А тут у нас ще з'явилася купа якісної зброї, і кількість і якість засобів ураження постійно зростає. Тому, власне, і доводиться транспортування здійснювати з додатковим логістичним лагом.

Дуже зручно, коли ти — велика, але компактна країна. Дуже незручно, коли ти розтягнув свій фронт і маєш дуже обмежені резерви, щоб затикати дірки у разі їх виникнення. А тут у нас ще з'явилася купа якісної зброї, і кількість і якість засобів ураження постійно зростає

Тому цілком логічно, що дружні до України росіяни будуть поступово все більш активно працювати над звільненням Росії від окупаційного путінського режиму. Бо росіяни повинні смикатися, російські командувачі повинні смикатися, політичне керівництво в Кремлі має пам'ятати, як вони влаштовували військові операції під прапором сепаратистів. Чим більше військових і техніки будуть охороняти Бєлгород, тим менше їх буде там, де нам треба, щоб їх було менше. Це, власне, перший очевидний резон. 

Читайте також: ISW: У Росії відчуваються інформаційні потрясіння через події у Бєлгородській області

Крім того, є й інформаційно-пропагандистська складова: кожна така акція додатково підточує легітимність Путіна і всього його режиму, який неспроможний зупинити ані атаки українських безпілотників в глибокому тилу, ані ефективно боротися з диверсантами. 

Путін вибудовував максимально мілітаризований та маскулінний образ. Росіяни повинні коритися і мовчати. А такими постійними ляпасами цей образ послідовно руйнують. Ні, такі речі ведуть не до повстання чи революції. Тим більше вони не ведуть до мобілізації суспільства. Росіянам Путін послідовно атрофував таку спроможність. Такі акції ведуть до втечі, ухилення та деградації. Саме в цьому і проявляється падіння легітимності. Саме це нам потрібно. 

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.