"Пушкін х*йло!" - головний книжковий підсумок року
Підбивати традиційні підсумки року в дотичних до культури сферах цьогоріч справа невдячна, страшна й сумна. Зводяться вони до одного: руїни. Причому в буквальному смислі цього слова
Російські ракети нищать пам`ятки культури, в тому числі – об`єкти архітектурної спадщини, в яких містилися культурні центри й бібліотеки. Насамперед згадується Чернігів, але не лише він. Пошкоджені старовинні храми, розграбовані музеї та спалені українські книжки на окупованих територіях, у Харкові внаслідок обстрілів потерпіли книжкові склади кількох відомих видавництв. Документальне кіно виробляється, бо актуальне як ніколи й стрічки знімаються з коліс. Натомість виробництво художнього кіно загалом зупинене. Хоча окремі медіагрупи змогли дозняти серіали й обережно плануються на наступний рік.
Під кінець цього найважчого для України року видавничо-книжкова галузь дає всі підстави говорити про утворення й формування нових тенденцій
Читайте також: Книга року BBC-2022: оголосили переможців премії
Разом із під кінець цього найважчого для України року видавничо-книжкова галузь дає всі підстави говорити про утворення й формування нових тенденцій. Можливо порівняння прозвучить перебільшенням, але українські книгарі у своїй справі навчилися творити такі самі дива, як українські енергетики – у своїй. Лікування завданих ран забирає чимало ресурсів та й коштує дорого – проте воно відбувається. Далі – кілька важливих спостережень.
1. Релокація та відновлення роботи
Більшість виробничих потужностей українських видавництв знаходилася й досі знаходиться в Харкові. Місто потерпає від російських обстрілів із першого дня масштабного вторгнення. Проте вже у квітні редакції поступово почали оживати. Тут несподівано допомогла держава. Точніше – проєкт "Ковідна тисяча", з якого наприкінці минулого року кепкували. Цільове використання коштів на культурні потреби показало лідерство книжок серед цих потреб – на їхню купівлю витрачено 1 мільярд гривень через "єПідтримку". А кошти, затримані через російське вторгнення, пішли видавцям із квітня. Тим часом частина працівників виїхала з міста на Захід України, частина – за кордон, частина лишилася в місті. Робота над рукописами ведеться дистанційно. Долучаються друкарні в інших містах, з часом починають працювати й зупинені харківські. Тиражі, на які раніше вплинув ковід через закриття книгарень під час карантинних обмежень, стали ще меншими. Натомість кількість назв збільшилася. Значна частина активних читачів виїхала за межі України. Ті ж, хто лишився, звично купують книжки через інтернет. Замовлення йдуть навіть із регіонів, які щодня обстрілюються росіянами.
Тиражі, на які раніше вплинув ковід через закриття книгарень під час карантинних обмежень, стали ще меншими. Натомість кількість назв збільшилася
2. Зростання цін на книжки
Прикро, але нічого не поробиш: видавці попереджають про невпинне й безповоротне зростання цін на нові книжки й переоцінку тих, які додруковуються. Відтепер 200 гривень за книжку – найнижча ціна. Середня коливається від 320 до 400 гривень. Є й такі новинки, які видавці оцінюють в 900-1 000 гривень. Причини викладені вище.
Середня ціна книги в Україні коливається від 320 до 400 гривень
3. Підвищений попит на військову тематику
Поки що художньої літератури про новий етап війни з Росією нема. Хоча зразки короткої прози з`являються, а соціальні мережі заповнені віршованими рефлексіями різної якості. Натомість різноманітні хроніки війни та щоденники війни від початку осені виходять друком регулярно. Професійне середовище прогнозує після перемоги появу великого пласта військової прози й, без перебільшення, добровольчого батальйону дебютантів.
Читайте також: "Бучанський щоденник. Нотатки з підвалу": у Вінниці вийшла друком книга свідчень з окупованого міста
4. Підвищений інтерес до української книжки в Європі
Поки що він здебільшого на словах. Європейські видавці уважно придивляються до українських авторів та готові розглядати твори про воєнне сьогодення. Проблема в тому, що, як зазначалося вище, вони ще не написані. Тож інтерес компенсується книжками, написаними про війну, але до моменту масштабного вторгнення. На цьому фоні зрозумілий міжнародний успіх роману Андрія Куркова "Сірі бджоли", написаний і виданий в Україні кілька років тому. Дія відбувається в "сірій" зоні на Донбасі та в окупованому Росією Криму. Також варто згадати інтерес європейських видавців до теми Голодомору – у Польщі та Німеччині видано роман Тетяни П`янкової "Вік червоних мурах", який побачив світ в Україні цього року.
Читайте також: У Великій Британії вийшла книжка про культурну спадщину України
Інтерес компенсується книжками, написаними про війну, але до моменту масштабного вторгнення
А біографічна книга Сергія Руденка "Зеленський без гриму" з початком масштабного вторгнення має в Європі підвищений попит і вже перекладена навіть японською. Що для української книжки – рідкість. Також є збірники промов Зеленського в англійському перекладі. І далі буде.
5. Очищення бібліотек від російської книжки
Це водночас великий тріумф і велика трагедія. Тріумф – бо нарешті наші бібліотечні фонди позбудуться токсичної російської книжки, передусім – оспіваної пропагандою та переоціненої російської класики. Першим на виліт став "російське все" Олександр Пушкін. Бібліотекарі проявили ініціативу знизу, здають його разом із Толстим, Достоєвським та Донцовою в макулатуру, зібрані кошти направляють на потреби ЗСУ, рідше – на закупівлю нових актуальних книжок. І тут трагедія: звільнені від російської та радянської пропаганди полиці нема чим заповнити. Закупівель не проводиться навіть на третину того обсягу, до якого вони знизилися в ковідні часи. Тому бібліотекарі, найперше сільські, уклінно просять жертвувати їм нові книжки.
Звільнені від російської та радянської пропаганди полиці нема чим заповнити
Читайте також: До 80-ї річниці УПА у Канаді виходить англомовна книга про український визвольний рух 1940–50-х
6. Формування інституту репутації в книжковій спільноті
Гаряча фаза війни вносить у звичні для літературно-видавничого середовища певні корективи. До російського вторгнення в Україну виступати на одній сцені з російським письменником чи просто бути на одному з ним фестивальному майданчику вважалося нормальним. Відтепер за таке прилітає й таки завдає певних репутаційних втрат. Це сталося у вересні з сучасним класиком Юрієм Андруховичем. Він не відмовився від публічної дискусії з росіянином Михайлом Шишкіним на норвезькому фестивалі "Bjørnsonfestivalen", соціальні мережі підняли ідеальний шторм, хвиля не зійшла дотепер. У листопаді видавництво "КСД" пішло на безпрецедентний крок – відмовилося видавати широко анонсований роман Дарини Гнатко "Буча. Історія одного полону". Крім закидів щодо спекуляції на болючій темі авторці згадали прихильне ставлення до московської церкви. Нарешті в грудні інший видавець – "Видавництво Старого Лева" - припинив співпрацю зі своїм топавтором Доржем Бату (псевдонім Андрія Васильєва). Підстава – подана ним неправдива інформація про себе як працівника НАСА. Це була не літературна містифікація: Бату коментував дії росіян як експерт із космічних програм, чим вволив у оману широку аудиторію.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Андрій Кокотюха, письменник, сценарист.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.
- Актуальне
- Важливе