Російську систему тримав страх перед Путіним. Тепер його немає

Коли здавалося, що Пригожин перейшов всі червоні лінії й ми побачимо справжню війну, всі відіграли назад. Так наче ви прийшли в кіно і перші пів години здавалося, що перед вами шедевр, рівний роботам Фелліні чи Бертолуччі, але на другу частину забракло коштів як на сценарій, так і на спецефекти, і все перетворилось на дешевий водевіль. Де танки застряють у воротах цирку.

"А що так можна було?".

Вони домовились. В той момент, коли здавалося, що можливість для досягнення компромісу втрачена.

Що отримав Пригожин за свій розворот? Чи він просто злився? А це не так і важливо. Чи він тепер довго проживе в Білорусі, чи "слово президента Росі"» все ж таки нічого не варте. І це не важливо. Доля цього маніяка нам не цікава. І певні очікування були лише того, що це маніяк спроможен посіяти в Росії хаос надовго. Не спроможний. Надовго не спроможний.

Читайте також: Війна за путінську спадщину офіційно почалася

Чи все погано? Насправді ні. У нас дійсно сформувались завищені очікування. Разом із дуже добрим настроєм і чудовим набором мемів. Але в результаті цих двох днів ситуація набагато краща для України, ніж була до цього. Скоріш, ситуація для Росії стала набагато гіршою.

Раніше російські еліти обговорювали, що цар голий. А зараз цього голого царя привселюдно поставили раком. І не важливо, що той, хто поставив, не знав, що із цим робити далі.

Путін слабкий. От що довела ця ситуація. І на домовленості він пішов від слабкості, бо не мав впевненості що може розв'язати питання силою. Якби міг, точно б вирішив. Але довелося домовлятися з тими, кого раніше зранку називав зрадниками батьківщини. У царя всієї Росії немає можливості впоратись з бунтівником, який очолює найманців. І не важливо, чи то він сам на це наважився, чи за ним стоїть якась башта Кремля. Це слабкість. Яку в Росії не пробачають.

Зараз всі в Росії побачили цю слабкість. Що так можна було. Що можна здійснити бунт. Можна захоплювати міста. Можна збивати гвинтокрили. Можна публічно опускати Путіна. І тобі за це нічого не буде.

Читайте також: Марш Пригожина як трейлер громадянської війни

Можна відстоювати свій приватний інтерес силою, зневажаючи сакральну основу влади — Путіна. Бо це був суто приватний інтерес однієї ПВК, яка не захотіла лягати під Шойгу і напередодні дати Х, першого липня, коли треба було йти здаватися, здійснила цей імпотентний заколот. Почавши готуватися до нього, як бачили американські спецслужби, відразу після того, як стало зрозуміти, що часу Х не минути.

Російську систему тримав страх. Страх перед Путіним. Всі ці олігархи, яким не потрібна війна, мовчать в ганчірочку, втрачаючи мільярди, бо бояться. Зараз цього страху буде набагато менше. А гойдання системи будуть набагато більші. І це звісно плюс для нас. Це не перемога вже завтра, але це середньострокова і довгострокова позитивна зміна.

А ще слабкість Путіна побачили не тільки в Росії. Ії побачили і в Пекіні, і у Вашингтоні. І цю слабкість будуть враховувати при прийнятті рішень.

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.