Був міністром, а життя порівнював із джазом: минає 13 років з дня смерті видатного актора Богдана Ступки

Еспресо пригадує славетного українця і яким він запам'ятався своїм шанувальникам.

Богдана Ступку пам'ятають як актора, Героя України, лавреата Шевченківської премії та директора Національного академічного театру ім. Франка. За своє життя він знявся більш як у 90 кінострічках. 

Дитячі та юнацькі роки

Народився Богдан Сильвестрович 27 серпня 1941 року у смт Куликів, що біля Львова, яке тоді було окуповане німцями. 

Спогади про війну врізалися в його пам’ять: "Я не люблю війни, бо з дитинства боюся стрільби. Мені було всього лише три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться бій, йдіть з будинків. І тепер усе життя мене переслідує страх. Цей страх іноді примушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш заховатися – це не ти, це завжди хтось інший".

Батько Сильвестр Дмитрович співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка – головним концертмейстером. 

Як колись пригадував Ступка, вперше бажання виступати з великої сцени з'явилось в нього не в театрі, а під час новорічного концерту в школі, де він в 10 років зіграв Діда Мороза. Актор зізнався, що від тієї миті в нього залишились теплі почуття. "Напевно, сподобалось лицедіяти",- розповідав він.

Вступив до 37-ї школи міста Львова (нині  – Львівська лінгвістична гімназія), а з восьмого класу і до випуску вчився у 28-й середній школі. 

В шкільні роки Богдан Ступка подружився з Романом Лемехою – заслуженим артистом, першим диктором Західної України, який вже теж помер. Разом просиділи за однією партою з 1-го по 10-клас. І вперше закохалися в одну і ту ж саму дівчину.

"Ми обидва закохалися в Любу і, не знаючи як вирішити ситуацію, навіть два дні не розмовляли. Але вона виявилася розумнішою за нас. І як кажуть  "відійшла від Романа і Богдана і вийшла за Івана", – згадував Лемеха.

По закінченні школи хотів вступити на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, але не склав іспити. Згодом вступив на заочне відділення філологічного факультету.

Творча діяльність

У 1961 році закінчив акторську студію при Львівському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької, працював тут 17 років. З 1978 року перейшов до Київського академічного драматичного театру імені Івана Франка. Втілив понад 50 різнопланових ролей, був і Королем Ліром із однойменної вистави за Шекспіром, і Миколою Задорожним із "Украденого щастя", і царем Едіпом.

Дебютував Богдан Ступка у кіно в фільмі Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою", роллю бійця УПА Ореста Дзвонаря у 1971 році. Хоча роль у радянському кіно була, звісно, негативною, однак у виконанні Ступки персонаж примушував співпереживати. Робота отримала 4 престижні нагороди міжнародних конкурсів і поклала успішний початок його кар'єрі в кіно. Поміж інших ролей, запам'ятався тим, що втілив на екрані багатьох історичних постатей, наприклад трьох гетьманів – Хмельницького, Мазепу та Брюховецького. 

Богданові Ступці не подобався пафос та офіціоз, любив "людське" спілкування.

"Богдан не був "шнапс-патріотом", ніколи не бачили його п’яним, хоча "козу водити" любив з багатьма, згодом відомими, людьми. Після чарки кидався всіх цілувати і щось дарувати…", – розповідав Роман Лемеха.

Окрім українських фільмів, грав у польських стрічках "Вогнем і мечем", "Коли сонце було богом", "Серце в долоні". За роль в останньому фільмі – імператора марка Аврелія – в листопаді 2008 року Богдана Ступку визнали найкращим актором на міжнародному кінофестивалі Римі.

Грав Ступка і в багатьох російських фільмах. Злкрема в 2007 році виконав головну роль у неоднозначно сприйнятому російському фільмі Володимира Бортка "Тарас Бульба", прем'єра якого відбулась у 2009-му.

Тоді український актор сказав, що не розуміє, де у фільмі Бортка можна угледіти росіян - "адже тоді й Росії ще не існувало!"

"У кожного свої асоціації. Я лише можу сказати, що і в книзі, і в фільмі мова йде про Київську Русь. Це ж п’ятнадцяте сторіччя! Тоді ще не існувало такої держави як Росія. Я не розумію, де в "Тарасі Бульбі" можна уздріти росіян… Словом, я не вважаю цей фільм ідеологічним", – розповідав він.

Богдан Ступка у ролі Тараса Бульби, фото: з відкритих джерел

На театральній сцені запам'ятався ролями шекспірівських Річарда ІІІ та Короля Ліра, царя Едипа, молочника Тев'є та інших

З 2001 року і до останніх днів він був художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка в Києві. Також був художнім керівником акторського курсу в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого у 2006-2010 роках.

З 2002 року була втілена нова ініціатива Богдана Сильвестровича – експериментальна сцена "Театр у фойє". Цей новий театральний простір відкрив глядачам театр Франка з нового боку. Також з його подачі була відкрита Камерна сцена імені Данченка.

Політична кар'єра

Пробував себе видатний актор і в ролі політика. Протягом 1999–2001 років був міністром культури і мистецтв України в уряді Віктора Ющенка, або, як він сам називав свою не дуже довгу роботу на цій посаді  – "міністром оборони культури". 

"Приходжу до театру на звичайну репетицію, і відчуваю якусь напругу серед інших акторів – чомусь вони вирішили, що тепер до мене треба ставитися якось особливо", – без особливої ​​радості згадував Ступка недовгий період своєї роботи в міністерстві.

Попри відданість роботі, Богдан Ступка був взірцевим сім'янином. Усе життя він прожив з однією жінкою – Ларисою Корнієнко. Неодноразово він наголошував, що, якби не вона, можливо, й не був тим, ким став.

Смерть

Життя актора обірвалося у столичній лікарні "Феофанія", де він провів останні чотири місяці. Півтора року перед тим у Німеччині йому робили операцію на серці.

За словами Богдана Ступки, він мав бажання померти в один день зі своєю матір'ю Марією Ступкою, яка пішла з життя в ніч з 23 на 24 липня 2007 року. Проте смерть наступила о 6:45 22 липня 2012 року після тривалої хвороби. Причиною смерті став серцевий напад на тлі задавненого раку кісток.

Церемонія прощання з актором відбулася 24 липня в театрі імені Івана Франка. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

На честь Богдана Ступки названий Народний дім у рідному Куликові. Перед входом стоїть погруддя актора, яке встановили у 2017 році. Всередині — музей-світлиця, у якій експонують особисті речі та фотографії родини митця.

"Вважають, що Богдан Сильвестрович був елегантним чоловіком, любив носити метелики. А уроки шляхетності, про які він говорить, він взяв від свого батька. Це, власне, проявляється у тому, що він дуже любив капелюхи. У нього вдома була ціла колекція цих капелюхів. Ось тут є три з його колекції. І тут є фотографія в одному з цих капелюхів, який він придбав у Нью-Йорку на гастролях", –  розповідала засновниця музею Ступки Ірина Цюпка. Серед експонатів є портрет Ступки, який намалював художник Юрій Журавель.

Цитати Ступки

Роби справу чесно, з душею – і твоє до тебе прийде… Але це не означає, що вже завтра з’являться золоті гори.

Я вчу молодих людей, як себе морально поводити в житті. Я не вчу їх грати, тому що цього навчити неможливо. Я вчу, як їм бути, працювати, зрештою, жити.

Усе наше життя – суцільна імпровізація, а значить, все наше життя – це джаз.

Якщо повіриш в те, що кожен твій крок на сцені – велике мистецтво, то це вже катастрофа! Тільки сумнів дає прогрес.

Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство.