Дорога додому через біль і втрати: як в Україну повертають депортованих Росією дітей

Еспресо з'ясовував, яких зусиль необхідно докласти, аби витягнути юних українців з російської неволі, що вони розповідають про перебування на території Росії, та як Україні у цьому допомагає міжнародна спільнота.

Масштаби злочину, що триває більше десятиліття

Викрадення і примусове переселення українських дітей набуло масового характеру під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Однак працювати в цьому напрямку окупаційна адміністрація розпочала відразу після початку російсько-української війни у 2014 році. Так 13 жовтня 2014 року на тимчасово окупованій території України РФ оголосила про програму "Потяг надії. Крим", за якою українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування віддавали у сім'ї росіян. 

У 2019 році Володимир Путін підписав указ, який забезпечував спрощене набуття громадянства РФ людям із окупованих територій. Це дало новий поштовх викраденням і вивезенню малих українців. Ще один указ, що стосувався спрощення процедури набуття громадянства РФ уже власне для дітей, Путін підписав у травні 2022 року. 

Особливо масовим викрадення і депортації українських дітей стало після початку повномасштабної війни. Росія не приховувала масштабів злочину, навпаки, ще й вихвалялась цим. У квітні 2022 року постійний представник Росії в ООН Василій Небензя заявив, що за кілька місяців від початку вторгнення РФ в Україну до Росії перевезли понад 119 тисяч українських дітей. Улітку 2023 року у Держдумі РФ повідомляли вже про депортацію 700 тис. малюків. Такі цифри приблизно збігаються і з даними України. Платформа "Діти війни" інформує про 744 тис. депортованих з України дітей. А загалом під контролем РФ перебуває близько 1,6 млн українських дітей.

"України вже немає. Вашим батькам ви не потрібні"

Росіяни викрадають дітей після того, як їхніх батьків убили або заарештували окупанти, під приводом дитячих "літніх таборів" чи навіть лікування, інколи навмисне вигадуючи діагнози. Викрадають і з українських державних установ, які розташовані на тимчасово окупованих територіях. Часто на ТОТ батьків під вигаданими приводами позбавляють батьківських прав. Або просто розділяють з дітьми під час фільтраційних заходів у спеціальних таборах. 

Найчастіше викрадають дітей, які живуть на прифронтових територіях і там, де перебувають російські війська. Одна з найпоширеніших маніпуляцій – наступ українських військових, з якими, мовляв, прийдуть американські найманці, що ґвалтуватимуть дівчат і жінок, розповідала юристка фонду Save Ukraine Мирослава Харченко. Через це жінки й діти часто втікають разом із російськими військовими, а потім опиняються у притулках, звідки їх намагаються визволити наші правозахисники.

Після вилучення дітей їх піддають пропагандистським заходам та русифікації. Основна мета – стерти національну ідентичність. В офісі омбудсмена з прав людини фіксували масові випадки, коли окупанти били дітей за те, що вони називали себе українцями.

"А ще дітям кажуть, що українська держава про них не подбає, що треба вчити російську мову, історію та гімн Росії, і тільки тоді вони зможуть зробити своє життя стерпним. У нас були випадки, коли дітей повертали додому, а вони були певні, що України вже немає", – розповідала Мирослава Харченко.

Викрадених дітей, за аналогією з українськими військовополоненими, кидають в інформаційний вакуум. Розповідають фейкові новини, переконують, що там, в Україні, вони нікому не потрібні. Їм кажуть забути про батьків, стверджують, що рідні від них відмовилися. 

Росіяни не приховують фактів психологічного насильства над дітьми і "промивання мізків". Так уповноважена при президентові РФ з прав дитини Марія Львова-Бєлова, яку звинувачують у воєнний злочинах, цинічно заявляла, що українські діти, всупереч усьому, "таки полюбили Росію".

"Спочатку діти негативно відгукувалися про президента [Росії], говорили всякі гидоти, співали гімн України. Є ось цей якийсь негатив, можливо, напочатку, але потім він перетворюється на любов до Росії", – сказала вона про дітей зі знищеного Маріуполя.

Окрім того, для психологічного впливу на українських дітей у зруйнованому Маріуполі у 2022 році почала функціонувати російська молодіжна військова організація "Юнармія". Згодом такі осередки створили і в інших українських окупованих містах. А за проукраїнську позицію дітей переслідують. Так у 2022-му окупанти заарештували у Маріуполі підлітків за те, що вони співали гімн України. Дітей у школах на тимчасово окупованій території Запоріжжя та Херсонщини змушували носити військову форму, писати привітання та подяки окупаційним військам. 

Втрата мови та операція без анестезії: історії тих, хто повернувся

Реєстром викрадених дітей в Україні займається Національне інформаційне бюро. Дані отримують від людей, у яких зникли чи переміщені родичі, від Уповноваженого з прав людини, правоохоронних органів. Станом на зараз, як повідомляє платформа "Діти війни" ідентифіковано майже 20 тис. депортованих та примусово переміщених дітей. Кожна історія повернення перетворюється на справжню спецоперацію із залученням країн-посередників, а найбільшою перешкодою стає небажання росіян йти назустріч. 

"Якщо ми говоримо про понад 19 тисяч офіційно викрадених дітей, то Росія визнає лише 500. Знайти й повернути кожну дитину – великий виклик для України. Передусім діти залякані й бояться повертатися додому, тому що їм розказують, що на них заведуть справу СБУ та посадять", – розповідала Мирослава Харченко.

Громадська організація Save Ukraine займається пошуком і порятунком дітей з окупації і території Росії. Станом на березень цього року повернула 579 дітей. Ще одна ініціатива з повернення додому українських дітей, яких депортувала та примусово перемістила Росія  – Bring Kids Back UA. ЇЇ директорка Дарія Зарівна каже, що їм вдалось повернули 1200 дітей. 

Власне ГО Save Ukraine та ініціатива Президента України Bring Kids Back UA  займалась поверненням 27 березня цього року 5-річного Івана – сина українського військового. Обшуки та погрози зброєю з боку російських військових настільки травмували хлопчика, що він перестав розмовляти. Понад рік він не міг вимовити навіть слово "мама". А коли російські військові почали погрожувати розстрілом усій родині за відмову отримати російський паспорт, мама з Іваном та його бабусею вирішили рятуватися.

Іншій звільненій дитині – Світланці виповнився лише рік, коли її тата забрали окупанти на допит, погрожували, катували, а потім змусили сім'ю покинути рідний дім. Після переїзду на інше місце до них знову прийшли з обшуком, позбавили сім'ю зв'язку й вилучили всі документи. А коли окупаційна влада дізналася, що у дівчинки залишилося українське свідоцтво, мамі почали погрожувати, що дитину в неї заберуть.

Ще одна історія мами з дитиною: "Ольга з дочкою прожила в окупації майже три роки. Кожен з цих днів був боротьбою. Доводилося постійно ховати дитину від небезпеки, пережити чимало обшуків, буквально добувати їжу та ліки, щоб просто не вмерти з голоду чи від хвороб. Та попри випробування, донька росла. І чим старшою вона ставала, тим більше її мама розуміла, що чекати більше не можна. Потрібно рятуватися", – врятували її з окупації представники ГО Save Ukraine.

Громадські активісти допомогли возз'єднатися з мамою 13-річній Оксані. Тато дівчини дуже переживав, що росіяни заберуть доньку на одному з блокпостів. Команді Save Ukraine довелося шукати максимально безпечні шляхи для виїзду дитини.

Дванадцятирічний Ілля з Маріуполя вже понад рік як визволений з окупації. За своє коротке життя зазнав багато болю. Коли його рідне місто нещадно обстріляли росіяни, під уламками загинула його мати, хлопчик отримав численні осколкові поранення. 

Окупанти відвезли його до Донецької лікарні, де він зазнав ще більшого фізичного та душевного болю. Операцію з видалення осколка з ноги проводили без анестезії. Дорослі знущалися, мовляв, тепер дитина повинна говорити не "Слава Україні", а "Слава Україні в складі Росії" і змушували писати російською, йдеться на сторінці ініціативи Президента з повернення додому українських дітей – Bring Kids Back UA.

"До війни я мав гарну маму, гарних друзів, моє місто було класне. Спочатку було все тихо, а як почались вибухи, то я зрозумів вже, що це війна. Якось ми пішли до сусідки, бо в наш дім прилетіла ракета і в ньому неможливо було жити. І там також прилетіло. Мені прилетіло, а мамі в голову потрапило. Я зрозумів, що мама померла, коли ця сусідка підійшла до неї і поміряла пульс. Я більш-менш тримався, але морально було більше набагато боляче, аніж від поранення, що я отримав. Сусідка маму поховала у дворі нашого дому. Вони не просто вбили мою маму, а й не дали шансу вижити усім людям у Маріуполі", – розповідав хлопчик.

За кілька днів прийшли російські військові і дитину забрали. У Донецьку, розповідає Ілля, було багато операцій з видалення осколків. Зараз дитина має усе тіло понівечене шрамами, а операцію йому робили без наркозу.

У тісній співпраці з бабусею хлопчика Оленою, Іллю вдалося повернути з депортації. 

Юридична кваліфікація дій Росії

Виховання дітей війни у чужій нації та культурі з метою стерти їхню національну ідентичність кваліфікується як геноцид. Згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього геноцидом вважають будь-яку дію, вчинену з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу. У переліку є вбивство, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, умисне створення умов життя, розрахованих призвести до повного або часткового фізичного знищення групи, заходів із запобігання дітонародженню, а також примусове переміщення дітей такої групи до іншої групи. Останній пункт  – примусове перевиховання українських дітей як росіян - має всі ознаки геноциду.

Підтвердила депортацію українських дітей ООН, назвавши такі дії воєнними злочинами. 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої РФ у справах дітей Львової-Бєлової. Обох звинувачують у воєнних злочинах, а саме в незаконній депортації українського населення, зокрема дітей. У відповідь Росія розірвала всі зв'язки з МКС і оголосила в розшук його суддів і прокурора. 

У зв'язку з тим, що Кремль не визнає юрисдикції суду в Гаазі, наразі єдиним покаранням для Путіна стало те, що він став обмеженим у пересуванні. Країни, які ратифікували Римський статут, а отже визнають юрисдикцію МКС, повинні заарештувати російського диктатора, якщо він прибуде на їхню територію. Таких країн є шість десятків.

Крім того, французький юрист Емманюель Доуд, за позовом якого МКС видав ордер на арешт Путіна, наголошував, що ордери на арешт видаються раз і назавжди. Такі злочини не мають терміну давності. 

Європа допомагатиме повернути українських дітей

"Викрадення українських дітей – це жахливий злочин, і Велика Британія докладе всіх зусиль, щоб повернути їх додому. Це різке нагадування, що будь-яке мирне врегулювання має передбачати притягнення Росії до відповідальності за її ганебні дії", – зазначив 27 березня цього року прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер після зустрічі з українською делегацією.

Маючи беззастережну підтримку в Європі, Україна зіткнулася із зміною політичного курсу в США, що також може вплинути як на повернення дітей, так і на фіксацію воєнних злочинів росіян. Так українські ініціативи з повернення дітей співпрацювали з програмами USAID, фінансування яких урізав офіційний Вашингтон. 

Крім того, держдепартамент США припинив фінансування програми Єльського університету, що проводив дослідження і фіксував дані про викрадених українських дітей. Деякі медіа повідомили, що ці дані нібито можуть бути видалені. Однак спочатку Державний департамент США офіційно спростував видалення даних, а згодом Washington Post написав, що адміністрація Трампа тимчасово скасувала своє рішення про закриття програми Conflict Observatory, яка відстежує викрадених Росією дітей. Фінансування продовжать на 6 тижнів, аби за цей час передати базу даних Європолу, щоб європейські правоохоронці змогли продовжити розслідування.

Тим часом один із переговорників від США, що виступають посередником між Україною та Росією, радник президента США з питань національної безпеки Майк Волц заявив, що повернення РФ вивезених українських дітей може стати "одним із засобів зміцнення довіри" між учасниками перемовин.