Повернення українських дітей: чому це питання визначає рамки будь-яких майбутніх переговорів з Росією

Еспресо запитав у експертів, чи можна чекати прориву в цьому питанні, наскільки реально розв'язати його за допомогою міжнародних посередників і як класифікують ці злочини Росії у міжнародних інституціях.

США тримають повернення українських дітей на особливому контролі – Зеленський

На території Росії, Білорусі, а вже зараз повідомляють й про Північну Корею, виявили близько 200 локацій, куди росіяни депортують викрадених з України дітей. У цих так званих "таборах" їх русифікують і мілітаризують. Дітям примусово змінюють імена, документи, громадянство, усиновлюють та змушують до забуття української ідентичності. 

Про це, зокрема, заявили на останніх слуханнях у Сенаті США. Сенатор-демократ Річард Блюменталь заявив, що це є більше, ніж воєнний злочин, і його можна класифікувати як геноцид. Він повідомив, що з початку повномасштабної війни в Україні, Росія примусово перемістила понад 19 тис. українських дітей, включно з немовлятами, яким було тільки по кілька місяців. Сенатори наголосили, що будь-які домовленості з Росією без гарантії повернення дітей є неприйнятними.

Україна повернення дітей включила в один із пунктів "мирного плану". Водночас президент Володимир Зеленський у відповіді на запитання Еспресо в чаті у WhatsApp з журналістами також підтвердив, що США тримають повернення українських дітей на особливому контролі.

"Справді, сенатори й конгресмени працюють. Я з ними на постійному контакті,  маю особисті зустрічі й телефонні дзвінки щодо цієї тематики. Вони це підтримують, як і перша леді США Меланія Трамп. Питання болюче, сенситивне для американців, так само для нас. Але, безумовно, для нас це ближче – бо це наші діти. Тому в плані із 20 пунктів, як і обмін всіх наших полонених, це питання (повернення викрадених Росію дітей – ред.) є. А що стосується конгресменів, сенаторів США, вони у Конгресі рухаються з відповідним законопроєктом щодо наших дітей. Ми будемо їх підтримувати в цьому ", – прокоментував Володимир Зеленський.

"Якщо РФ не повертатиме викрадених дітей, то має бути визнаною спонсором тероризму"

Політолог Володимир Фесенко у коментарі для Еспресо пояснив, що повернення дітей – це саме та ситуація, коли потрібна постійна робота, подібна до роботи зі зброєю. 

"Постійно треба нагадувати про наявність проблеми й робити відповідні зусилля. Щоб позиція адміністрації США не змінювалась, особливо зараз при Трампі. Тому що ми бачимо, на жаль, ціннісна складова там майже відсутня, а гуманітарні стандарти для Трампа майже нічого не означають. І те, що в мирному плані цей пункт з'явився – це, зокрема, і наслідок зусиль української сторони. Для нас важлива робота з сенатом і конгресом в цілому. В цьому випадку, коли ми говоримо про сенатські слухання, не йдеться про те, що вже сьогодні буде якесь рішення. Йдеться про підготовку необхідних передумов для дуже складного законодавчого рішення. Якщо Росія не буде повертати наших дітей, тоді вона має бути визнана державою-спонсором тероризму", – зауважив політолог Фесенко.

Він нагадав, що це питання підіймали ще за адміністрації Байдена.

"Це давня мета. Я нагадаю, ми про це ставили питання ще при адміністрації Байдена у 2022-му році. На жаль, тоді не отримали позитивного рішення через різні причини. Зараз частина сенаторів нас підтримують. І тому слухання і підготовка відповідного двопартійного законопроєкту мають стати підґрунтям для його просування. Це одночасно і тиск на Росію, щоб вона повертала дітей, і спосіб впливати на Сенат, на Палату представників, на Конгрес в цілому, на Білий дім, щоб вони теж розглядали це питання", – зазначив політолог.

За словами Фесенка, у Росії щодо повернення українських дітей проявляється більше готовності до діалогу, на відміну від переговорів про припинення війни, де Росія займає категоричнішу позицію. 

"Оскільки проблема надзвичайно масштабна, то саме тому нею треба займатися. І саме тому це питання є однією зі складових про майбутнє мирної угоди і в будь-яких мирних переговорах. В так званих мирних планах завжди поряд з пунктом – обміну полонених, фігурує повернення дітей", – наголосив у коментарі Фесенко.

Правова кваліфікація злочину

Керівниця аналітичного напрямку Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк пояснює, що злочин саме примусового переміщення і депортації є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права. Такі дії можна кваліфікувати, як воєнний злочин. 

"Якщо такі дії мають систематичний та масштабний характер, вони можуть бути розглянуті, як злочин проти людяності. Щодо геноциду, то це – окрема, найскладніша категорія злочинів. Сама по собі депортація не входить до переліку дій, які утворюють геноцид, однак може бути частиною ширшого комплексу злочинних дій. Конвенція визначає конкретні елементи геноциду: убивство членів групи, спричинення серйозних тілесних або психічних ушкоджень, створення умов, що унеможливлюють життя групи, запобігання дітонародженню, а також примусове переміщення дітей з однієї національної групи до іншої. У сучасному українському контексті наявні факти, які можуть потенційно підпадати під ці критерії", – розповідає експертка.

Вона пояснює, що юридична кваліфікація залежить від конкретного кримінального провадження, збору доказів та доведення всіх елементів складу злочину. 

"Геноцид – категорія особливо складна з погляду доказування, тоді як воєнні злочини та злочини проти людяності мають чіткіші механізми встановлення та доведення. У контексті викрадення і депортації дітей важливими є стаття Женевської конвенції, яка забороняє примусове переміщення населення, та стаття, що визначає правила переміщення дітей. Зокрема, заборонено переміщувати дітей без згоди батьків або переміщувати їх за межі окупованої території, окрім випадків медичної необхідності", – каже Онисія Синюк.

Зауважимо, що про кількість проваджень щодо викрадення дітей, точної статистики правники не мають. Відомо, що одну зі справ стосовно 367 депортованих дітей з територій, окупованих з 2014 року, нещодавно передали до суду. Також є відкрите провадження у Міжнародному кримінальному суді, проте наразі існують лише ордери на арешт, а подальші дії залежать від їхнього виконання.

Позбавлення дітей національної ідентичності – ознака геноциду

Ієрархія можливих обвинувачених є дуже широкою. Але найвище керівництво Росії –  президент, прем’єр-міністр, міністр закордонних справ, не можуть бути притягнуте до відповідальності на національному рівні через дію міжнародно-правових імунітетів. Лише Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію щодо таких осіб. У межах цього суду злочин депортації може бути кваліфікований як воєнний злочин або злочин проти людяності, можливість перекваліфікації залишається відкритою.

"Говорячи про геноцид у контексті викрадення та "перевиховання" дітей, важливо розуміти, що Конвенція має на увазі не лише фізичне переміщення. У випадку України ми бачимо не тільки факт депортації, а й повне занурення дітей у середовище, яке заперечує та витісняє їхню українську національну ідентичність. Йдеться про системні спроби змінити мову, культуру, історичну пам’ять дітей, а також про зміну громадянства та передання дітей до російських родин, включно з усиновленням. У комплексі це може бути розглянуте як переміщення з однієї національної групи до іншої, що є однією з форм геноциду. Однак усе це потребує ретельного доказування у суді", – наголосила Синюк.

Реалістичність доведення геноциду, каже юристка, є питанням відкритим. Вона залежить від обсягу та якості доказової бази, а також від того, у якій юрисдикції розглядатиметься справа. 

"На національному рівні побудувати такий кейс простіше, однак постає питання його міжнародного визнання. Міжнародний кримінальний суд традиційно дуже обережно підходить до кваліфікації геноциду, оскільки критерії цього злочину є надзвичайно вузькими й строгими. Це не означає, що геноцид "важливіший" за інші злочини, воєнні злочини та злочини проти людяності є не менш тяжкими. Але юридичні вимоги до доведення геноциду значно складніші", – резюмувала експертка.

Нагадаємо, 17 березня 2023 року МКС видав ордер на арешт Путіна та Львової-Бєлової. Їх підозрюють у незаконній депортації та переміщенні українських дітей.

Станом на сьогодні Міжнародна коаліція за повернення українських дітей налічує 46 учасників: 43 країни, Парламентську асамблею ОБСЄ, Раду Європи та Європейський Союз.