Президент Володимир Зеленський провів засідання Ставки верховного головнокомандувача, на якому йшлося про ймовірні кроки агресора у найближчій перспективі, а також про забезпечення нашої армії технікою та боєприпасами. З приводу боєприпасів нагадаю, що ворог у більш пікові періоди бойових дій використовував за добу десь 60 тисяч пострілів, зараз цей показник зменшився до 20 тисяч, а у березні очікується, що він впаде приблизно до 10 тисяч. Але це більше, ніж може собі дозволити українська армія, тому зараз розглядаються головні напрямки посилення нашої потужності коштом регулярних, ритмічних постачань боєприпасів з боку країн НАТО. Також вирішується питання про розгортання оборонної промисловості з виробництва боєприпасів та отримання найбільш дефіцитних боєприпасів з різних країн, де ми можемо забезпечити закупівлі, це стосується боєприпасів калібру 122 мм.
З‘явилася інформація, фото і відео, що українська армія вже використовує боєприпаси, які за допомогою Британії ми отримали з Пакистану. Подальші перспективи залежать від ритмічності постачання західних систем озброєння, хоча західні партнери починають говорити про те, що ми маємо робити ставку на перевагу наших озброєнь у точності, потужності та дальності. Це абсолютно вірно, але не знімає питання про обсяги постачання боєприпасів та західних систем озброєнь, тому що без цього важко проводити активні контрнаступальні дії з боку ЗСУ, які очікує українське суспільство.
Разом з тим, ЗСУ вже звільнили 40% територій, які Росія окупувала після повномасштабного вторгнення, про це повідомив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Проте, ворог все одно чинить опір на окупованих територіях, а на окремих ділянках прагне проводити активні наступальні дії. Підтвердженням тому є ситуація на Бахмутському напрямку, де вже сім місяців тривають важкі бої. Весь час ворог намагається оточити місто або взяти його штурмом.
Петро Кузик, командир батальйону "Свобода", капітан Національної гвардії України, розказав щодо ситуації у самому Бахмуті й зазначив, що зараз відбувається наступна ескалація натиску, ворог активізувався. На деяких ділянках тиск зменшився, це пов‘язано з тим, що ми винищили багато особового складу противника. Також ми побили багато ворожих локальних складів з боєприпасами. Добре спрацювала наша артилерія, зокрема HIMARS, по тиловій лінії ворога.
Однак перед Новим роком противник постійно штурмував, було по 7-10 штурмів на добу. Росіяни втратили неймовірну кількість людей, бо кидали нові й нові підрозділи на штурми. На цьому етапі можна сказати, що ворог видихся, динаміка штурмів зменшилася, але Бахмут бомблять та обстрілюють артилерією. Майже по всій ділянці відбуваються штурми з меншою інтенсивністю, але відбуваються. Нічого не змінюється, динаміка як була великою, так і залишається. Ситуативно вона може зменшуватися або збільшуватися, і це відбувається з різних причин. Ворог трохи видихається чи чекає на нові підрозділи, також і вагнерівці закінчуються, вони чекають на нове підкріплення зеків. Я не думаю, що противник перестане штурмувати, бо для них Бахмут — це вже точка неповернення. Вже місцеве керівництво та аналітики окупантів змирилися з тим, що вони Бахмут не можуть взяти, а у Москві до цієї думки ніяк не звикнуть. Тому, противник і далі буде намагатися брати місто та ще більше класти людей.
Це не зменшує навантаження на українських захисників, наші підрозділи теж виснажуються. Ворог постійно шукає слабину в обороні. Коли противник зрозумів, що у лоб Бахмут не візьме, вони пішли справа та зліва флангами, але отримали добряче по зубах та розширили дистанцію флангових обходів.
Петро Кузик розказав, що на Соледарі росіяни мають невеликий тактичний успіх. Зараз там ситуація стабілізується, але, якщо десь вони знаходять тріщину в обороні, то концентрують там сили й намагаються розвинути успіх саме на цій площині. Тому, на Соледарі зараз пожвавлюється протистояння, тривають вуличні бої. Ми маємо підступного ворога, тому очікувати від нього чогось доброго не приходиться.
Кузик додав щодо Кліщіївки та Озарянівки, які розмежовані водним каналом, то там у районі дамби та переходів цього каналу постійно тривають бої. Росіяни досить серйозно тиснули кілька місяців на цьому напрямку, де і поклали неймовірну кількість людей. Вони відкотилися назад, але намагаються закріпитися у цьому районі. Бої не припинялися ні на секунду. Вичищаємо від ворога постійно різні ділянки. Від полонених ми дізнаємося, що найманці не встигають отримувати заробітну плату, тому що мають колосальні втрати. Але Росію ніколи не зупиняла кількість втрат.
Антон Міхненко, експерт компанії Defense Express з питань оборони та технології, пояснив, будь-які рішення щодо завдання вогневих ударів по противнику приймаються на основі розвідувальних даних. Якщо говорити, що ми відстежили роботу сотових мереж та мобільних телефонів, побачивши скупчення, і одразу завдали удар по Макіївці, де зосередилися російська війська, то це передчасні висновки щодо виявлення об'єкта враження. Тому що до цього була проведена велика робота по збору агентурних даних, також дані зі спостережень наших ССО, що перебувають у глибокому тилу, відповідно, та чи інша інформація щодо розташування військового контингенту противника була зібрана в одне ціле і джерела інформації були проаналізовані, тоді лише після цього приймаються відповідні рішення. А для підготовки подібних ударів проводиться комплекс заходів.
Відповідно, ми можемо зробити наступні висновки. Перше – наша розвідка працює достатньо ефективно. Друге – розвіддані ми використовуємо з різних джерел, що нам надає можливість робити точні враження. Третє – ми максимально ефективно використовуємо той арсенал озброєння, який отримуємо від наших партнерів.
Антон Міхненко підкреслив, що ми завдаємо враження точно і влучно, зменшуючи можливості ворога використовувати особовий склад та військову техніку для проведення бойових дій. Також в управлянні військами РФ та у самих російських військах не вистачає знань, навичок для того, щоб правильно діяти, а це демонструє неспроможність командного складу противника.
Крім того, росіяни намагаються мобілізувати людський ресурс та привезти його на окуповані території України, а ключова проблема, з якою вони стикаються, — це розміщення цього особового складу. Схід України насичений різноманітними будівлями та інфраструктурними об'єктами, де можна сховатися, але приховати передислокацію великого контингенту у цей регіон та ще й забезпечити їх — це дуже і дуже складно. Тому мобілізація людського ресурсу приводить до значних втрат і так буде надалі.
На думку Міхненка, окупанти почнуть шукати крайніх серед своїх щодо будь-яких військових операцій, будуть шукати винних серед військових, ФСБ чи інших військових структур, що вони щось не виконали, не забезпечили захист, постачання чи мобілізацію, і це знову буде грати нам руку. І вони будуть ржавіти з середини. Це головний момент, бо іржа з середини буде більше з кожним днем поїдати російську армію, російські політичні структури та і взагалі Росію.