Вічно вчорашня Росія

Не знаю, може, для його шефа Патрушева і решти російського бомонду це стало відкриттям. А, може, вони традиційно заплющують очі на реальність, за прикладом свого ж "царя", який живе у власному світі, далекому від реальності, сконструйованому його вчителями та радниками.

Утім, якщо взяти до уваги одну деталь, про яку говорять фахівці з масових комунікацій, то цілком можна зрозуміти й Венедиктова, і решту. Рано чи пізно люди стають заручниками власної ж точки зору, якщо не схильні поділяти альтернативні. У Кремлі вжилися у вигаданий світ російської ж пропаганди, і не здатні вирватися з зачарованого кола стереотипів, брехні та маніпуляцій.

Третя світова війна розпочалася не вчора і не позавчора. Її розв'язав московський режим давно. Обґрунтуванням цієї війни та виправданням наступних стала так звана Мюнхенська промова Путіна 2007 року. А потім Росія напала на Грузію 2008 року. Тоді, правда, "локальність" конфлікту і позірна "сімейність" (з огляду на тодішнє ставлення Заходу до країн пострадянського простору) замилювали глобальніший погляд на ту давню війну.

Третя світова війна розпочалася не вчора і не позавчора. Її розв'язав московський режим давно. Обґрунтуванням цієї війни та виправданням наступних стала так звана Мюнхенська промова Путіна 2007 року. А потім Росія напала на Грузію 2008 року

І 2014 року, коли Росія анексувала український Крим та вдерлася до українського Донбасу, Третя світова набула нових штрихів, — стала європейською війною. Так, Європа тоді ще ніжилася серед власної легковажності та самовдоволення, не підозрюючи про те, що ворог України стане її ворогом зовсім незабаром. Як пише Кейсі Мішель з The Wall Street Journal: "Після захоплення Криму на Заході виник консенсус sotto voce (півголосом)". Лише східний фланг ЄС та НАТО, "нова Європа" стрепенулася, згадавши Бухарест-1953 і Прагу-1968. Але хто б зважав на неофітів?

Венедиктов може плодити припущення скільки завгодно. Факт залишається фактом: Третя світова точиться у Європі (якщо взяти до уваги кіберпростір, — то й глобально) уже майже 15 років. Як і те, що Україна вже фактично "вступила" у НАТО, не в останню чергу "завдяки" російському вторгненню. Бо Альянс живить Україну новітньою зброєю, допомагає вишколами захисників, зрештою, поділяє українську оборонну доктрину про те, що саме Росія є найбільшою загрозою європейській безпеці.

На будь-яке чергове підвищення путінських "ставок" у цій геополітичній грі Альянс відповідає однозначно і категорично. НАТО – з Україною доти, доки вона потребуватиме підтримки. НАТО сформулював свою позицію на випадок, коли Путін таки зважиться на самогубну ідею застосувати проти України ядерну зброю. І ця позиція не є слабкою, як того б бажали у Московії.

Архаїчність Росії підкреслив навіть канцлер ФРН Олаф Шольц, зауваживши, що, на його думку, російське керівництво розглядає війну проти України як "частину великого хрестового походу"

Венедиктов звично для російських високопосадовців не уник брехливих тез. Мовляв, Альянс не зважатиме на позицію своїх східних членів, бо "серйозніші держави, та й сам Брюссель, поставилися до цієї ініціативи (заявки України на вступ до блоку. – Авт.) без захвату й одразу видали стандартний набір контраргументів: невідповідність стандартам блоку, наявність територіальних суперечок тощо". Теза, бажана для Кремля, однак вже позавчорашня.

Оцю архаїчність Росії підкреслив навіть канцлер ФРН Олаф Шольц, зауваживши, що, на його думку, російське керівництво розглядає війну проти України як "частину великого хрестового походу".

Єнс Столтенберг, заявивши, що "пріоритетом буде посилення протиповітряної оборони України", чомусь не застановився на "невідповідності стандартів", а радше лише ствердив, що тепер Альянс має інший критерій, що Україна нині сама формує стандарти НАТО.

Генсек також недвозначно попередив Росію у відповідь на її ядерний шантаж: "Ми тут, щоб захистити та оборонити всіх союзників…". Відомо, що позиція британської прем'єрки є дуже категоричною: вона готова застосувати ядерну зброю без попередження у відповідь на ядерну атаку Росії.

Услід за ним, голова європейської дипломатії Жозеп Боррель заявив також абсолютно категорично: "Будь-яка ядерна атака проти України створить відповідь. Не ядерну відповідь, але настільки потужну відповідь з військового боку, що російська армія буде повністю знищена".

Але Росія, як завжди, вічно вчорашня. Там досі тішаться ілюзіями про "крах НАТО і ЄС", плекають надії на "генерала мороза", який кине на коліна європейських обивателів, а ті, своєю чергою, бунтуватимуть проти урядів, вимагаючи тепла й світла. Але не спрацьовує і цей аргумент. Європа готова. Україна, звісно, теж.

А НАТО? Прийде час, і ми формалізуємо свої відносини з блоком. У цьому у Росії можуть навіть не сумніватися...

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.