Борис Джонсон побував у kill zone в Запорізькій області та в гостях у ППО Києва: яких висновків він дійшов

Політика супроводжували двоє англійських журналістів. Почуте та побачене Джонсон обіцяє показати у докуменальному фільмі. Поки що ж він описав свої враження у яскравому репортажі, який вийшов на Daily Mail.

Спільно із українською групою супроводження, куди входили військовослужбовці, експрем'єр Великої Британії відвідав чотири населені пункти Запоріжжя: селище Комишуваху й ще три села, назви яких не розголошуються. Пересуватися доводилося автівкою з приладом виявлення російських дронів й настільки стрімко, що одного разу, як зауважив Джонсон, він навіть не встигнув придбати у придорожньому кафе вподобану ним курку-гриль. Слід було терміново рухатися далі.

"Їзда головною дорогою через Комишуваху - це гра на смерть, і більшість водіїв просто ігнорують вибоїни, схожі на кратери, та їдуть на повну. Росіяни хочуть захопити це селище, і вони так сильно цього хочуть, що посилають один дрон за одним - у свій варварський спосіб - щоб спробувати залякати мешканців", - пише в своїй статті політик.

Читайте також: Запоріжжя, до якого ворогу лишилося 20 км, ще можна врятувати, але для цього тамтешні чоловіки повинні припинити бути байдужими, - військовий та журналіст Реуцький

А ще його вразила спокійна, впевнена рішучість українських воїнів та воївниць різного віку, їхнє бажання помститися та знищити якомога більше окупантів, та капелан, який попросив у нього ядерної зброї.

Загалом, як стверджує Джонсон, у kill zone на Запорізькому напрямку йому вдалося пробути протягом 48 годин. 

Також йому запам'яталася ночівля у кварталі з комуністичної архітектурою в самому місті Запоріжжя, під час якої "Путін убив цивільного та поранив ще вісьмох, коли два великі безпілотники типу "шахед" врізалися в сусідні квартири та супермаркет".

Висновки Бориса Джонсона

Усюди, де б він не був, ексочільник уряду Великої Британії запитував захисників України, чого саме з технічної та технологічної точки зору їм бракує. Наприклад, у київського ППО ним була помічена "зенітка" Browning розробки 1917 року та АКМ 1964 року випуска.

"Нам усім потрібно терміново усвідомити реальність того, що це два фронти однієї війни, і що Путін та Корпус вартових Ісламської революції Ірану (КВІР) - скажу, ризикуючи бути вульгарним - це дві щоки однієї дупи. Захід зіткнувся з тиранічним союзом Росії та Ірану, обидва з яких фінансуються Китаєм; але між цими двома фронтами є різниця. Війна в Україні не лише морально простіша, й з простішими західними цілями. В ній також простіше перемогти. Після розмови з українськими солдатами на передовій я бачу їхнє виснаження та їхнє очевидне людське бажання, щоб війна закінчилася. І мене, як і вас, сповнює лють через недостатню підтримку з боку Заходу", - поділився своїми міркуваннями Борис Джонсон.

Як допомогти Україні

"Справжнє питання не в тому, чи зможе Путін захопити всю Україну - бо він не може - а в тому, чи робимо ми достатньо, щоб допомогти українцям відтіснити його та змусити сісти за стіл переговорів.

Судячи з того, що я бачив, відповідь така: ні. Ми не робимо нічого достатнього.

Ми не даємо українцям необхідного їм озброєння - ракет далекого радіуса дії - щоб знищити фабрики безпілотників або бази, з яких росіяни запускають свої бомбардувальники. Чому? Немає сенсу звинувачувати лише Трампа та відмову США надати "Томагавки". Велика Британія має власні ракети далекого радіусу дії, як і німці.

Немає сенсу звинувачувати Трампа, коли ми разом маємо сотні мільярдів заморожених активів Путіна, які, очевидно, слід розморозити та використати для допомоги Україні.

Ми чотири роки співаємо банальності та кажемо їм (українцям - ред.), що їхня боротьба - це наша боротьба. Виходячи з того, що я бачив, ми смішно не виконуємо своїх обіцянок та не надаємо їм необхідної допомоги.

Українці можуть перемогти і переможуть. Але наше зволікання та наша нерішучість продовжують спричиняти неймовірні людські страждання.

Ми маємо рацію, кажучи, що українці борються за всіх нас - то чому, чорт забирай, ми досі їх обкрадаємо?".