В повному оточенні до останнього подиху вів бої з ворогом: пам'яті Героя України, морського піхотинця Володимира Торшина

У день народження Героя України Володимира Торшина Еспресо розповість про його службу і боротьбу з Росією.

Став військовим, як і батько

Володимир народився 21 березня 1987 року в місті Рені Одеської області. Через декілька років разом з батьками переїхав у Білгород-Дністровський. Після 9 класу вступив до військового ліцею в Одесі. Це рішення було невипадковим, його батько теж був військовим і став для сина прикладом. 

Закінчив військовий ліцей в Одесі та Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка", навчався у Національному університеті оборони України у Києві.

До боїв проти російських окупантів долучився ще під час Анти-терористичної операції на Сході України.

Коли росіяни вторглись у Крим Торшин проходив службу в 406-й окремій береговій артилерійській групі ВМС ЗСУ. Виходив з Криму одним з останніх і навіть зумів вивезти звіти українську техніку.

Згодом його призначили на посаду командира самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи миколаївської 36-ї бригади морської піхоти.

"Ми разом служили з 2017-го по 2020 рік… Володимир Торшин мав бездоганну репутацію. Деякі люди навіть казали, що вони в дивізіоні служать доти, доки тут такий командир. Яке б складне завдання не ставив він перед підлеглими, вони, не задумуючись, виконували, бо його слово поважали, довіряли йому", – пригадував побратим Володимира військовослужбовець ЗСУ Іван, писала Армія. Інформ.

У 2022-му Володимир Торшин мав закінчувати Національний університет оборони України, однак, війна так і не дозволила йому цього зробити.

Привітання батька, яке стало останнім

"У день його народження, 21 березня 2022 року, за день до загибелі, я привітав сина. У мене в телефоні ці смс залишились… Він подякував. А 22 березня востаннє Володимир був на зв’язку зі мною десь о 10-й ранку, а після обіду вже все… –  пригадував батько, також військовий.

Загинув Володимир Торшин під час оборони Маріуполя, у районі заводу імені Ілліча. Він особисто керував вогнем свого підрозділу й уражав противника у складних умовах. Побратими поховали його біля заводу. 

Після окупації міста росіяни провели ексгумацію. Де нині перебуває тіло, невідомо, писали на платформі пам'яті "Меморіал".

"Тільки завдяки високій майстерності командира особовий склад дивізіону організовано здійснював ураження противника в складних та не притаманних для цього умовах міського бою. Постійна недостатність боєприпасів не зменшувала ефективність застосування самохідно-артилерійського дивізіону. Навіть в умовах повного оточення особовий склад дивізіону під особистим керівництвом офіцера вів бойові дії в безпосередньому зіткненні з ворогом. Офіцер до останніх хвилин життя керував обороною ввіреного йому сектора, даючи гідну відсіч загарбникам української землі", – пригадували військового у 36 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.

Батько Володимир зізнавався, що його головною мрією є звільнення окупованих росією територій, щоб була можливість у Маріуполі знайти місце поховання сина.

Указом Президента України від 29 вересня 2023 року Торшину посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". Ще раніше, у 2022 році, його посмертно нагороджено Орденом Богдана Хмельницького II ступеня. В 2019 році він отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня.