Була російська чергова атака на нашу енергетику. Використовувалися різні способи ураження, тобто різні сили - це були крилаті ракети й дрони Shahed. Коли ми говоримо про Shahed й про використання ракет таких, як Х-101, то протиповітряна оборона відпрацювала достатньо ефективно, тому що там десь 90% збитих цілей. А ось ракети Х-47М2 "Кинджал" були націлені на сховища газу на західній частині України, в тих ділянках, де немає ЗРК Patriot, відповідно немає чим збивати.
Проте, дійсно, був єдиний нюанс про який ми говорили й з'явилося підтвердження, бо в мене були певні побоювання щодо правдивості інформації про атаку крилатою ракетою Х-69 на Трипільську ТЕС. Сьогодні вже "Українська правда" підтвердила нашу інформацію та опублікувала уламки цієї ракети, що знайшли поблизу Трипільської ТЕС.
У чому небезпека використання цих ракет Х-69? Вони є новими модернізованими ракетами, кажуть, що вони мають дальність в межах 400 км, але використовуються не зі стратегічних бомбардувальників типу Ту-95, як ракети Х-101, які ми відстежуємо: літає бомбардувальник і ми так чи інакше знаємо, що будуть пуски ракет. А ось ці Х-69 використовуються з фронтових бомбардувальників Су-34, Су-35. Важко визначити, коли саме буде пуск з них. До того ж ця ракета летить на нижчій висоті й фактично використовується для підступних ударів.
Сьогодні речник Повітряних сил Ілля Євлаш сказав, що нам потрібні Patriot аби збивати ці крилаті ракети. Це не зовсім так, тому що оці крилаті ракети є дозвуковими, їх можна збивати навіть з ПЗРК, з будь-яких систем, які збивають "шахеди". Питання в тому, що треба збільшити кількість різних засобів на прикриття наших ГЕС і ТЕС - це треба робити і самостійно, і в співпраці з нашими партнерами.
У нас є дві державні програми. Одна стосується боєприпасної галузі, а друга безпосередньо скерована на створення далекобійних систем ураження. Розуміємо, що ці обидві програми є таємними, тому що ворог намагається зіпсувати будь-які ініціативні дії української сторони, але коли ми говоримо про ракетне озброєння, то були вже попередні заяви, коли, якщо не помиляюся, міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін казав, що в нас є ракета на 800 км, яка вже застосовується. Можливо, це були рекламні заяви, але в будь-якому разі це означає, що напрацювання в цій царині відбуваються, тобто якщо 800 км, то може бути версія оперативно-тактичних ракет типу "Грім" чи "Сапсан", які були спочатку з дальністю 300 км, можливо, зараз це буде й більше.
Проте розуміємо, що ці проєкти технологічно складні. У будь-якому разі вони є пріоритетними й створення таких ракет, які спроможні на додачу до далекобійних дронів завдавати ударів у глибині території противника, або на лінії оборони - це вкрай необхідно для наших Збройних Сил. Ми розуміємо, що вже кілька років поспіль ми сподіваємося на отримання ATACMS - отримали 20 ATACMS і далі знову велика пауза, тобто фактично у нас відстань 300 км нічим не покривається, коли ми говоримо про ракетне озброєння. Безпілотники - так, але ракетних систем такої дальності у нас немає, максимум, що у нас є - зброя на 150 км - GLSDB (Бомба малого діаметра наземного базування, - ред.), яка запускається з HIMARS. Це поки що наша найдовша рука в можливостях знищувати противника.
Скоріше заяви з ЄС є політичними, а коли йдеться про те, що треба знайти й виділити комплекси Patriot з власного арсеналу, передати їх Україні, то там починають лунати вже голоси урядовців і політиків, чиновників, які можуть не підтримувати ці прагнення, які оголосили про те, що треба щонайменше знайти 7 систем для України. У будь-якому разі в Європі близько 30 систем Patriot, які використовуються низкою армій і фактично знайти щонайменше 3-5 для України вкрай потрібно. Бо президент говорить про 25, міністр закордонних справ щонайменше про 7 систем Patriot. Усе-таки, сподіваюсь, європейці розуміють ті виклики, які стоять перед Україною і так само перед їхніми арміями, державами.
У світі є 16 країн, які використовують Patriot і дійсно, там 96 цих дивізіонів, які виконують бойові завдання - це якраз Європа, Азія, Близький Схід; 30 цих комплексів у Європі, 60 - у американців. Ймовірно Саудівська Аравія має десь 25 цих дивізіонів, можливо, британці нам допоможуть переконати Саудівську Аравію, але це все час.
Кожна битва є унікальною, пов'язана з силами противника, з нашими підходами, з наявністю тих чи інших озброєнь, переважальні сили. Коли ми говоримо про Бахмут, що ми пам'ятаємо - хвилі вагнерівців; коли говоримо про Авдіївку - активне використання авіації й КАБів, чого не було зокрема в Бахмуті.
Коли ми зараз говоримо про Часів Яр, то бачимо, підходи схожі у противника - намагається з півночі та півдня обійти місто використовуючи певні особливості розміщення й авіацію та артилерію для просування.
У Часовому Яру місцевість цілком зручна для оборони, по-перше, висота, а по-друге, з півночі на південь відсікається від противника такою перешкодою - каналом Сіверський Донець - Донбас, який має ширину десь у 10 метрів, що є водною перешкодою. Але на двох ділянках цей канал входить у низину: одна поблизу Богданівки, інша - під Іванівським; і там, умовно кажучи, такі трубочки перекачують воду. Скоріш за все ворог по цих низинах буде пробувати просуватися. Сподіваюсь, що ці низини заміновані.
Зараз усі зусилля противника кинуті на те, аби зайти в Богданівку. Інформація на сьогодні, що він все-таки зараз перебуває повністю у Богданівці. Коли ми говоримо про Іванівське, то там десь 20% залишається під контролем Збройних Сил і всі ці позиції можна утримувати й далі, коли ми говоримо насамперед про Часів Яр, якщо буде достатня кількість артилерії. Буквально позавчора мав розмову зі своїм колегою, товаришем, який зараз перебуває під Бахмутом, відповідає за артилерію, каже: суттєва проблема з боєприпасами, ми маємо менше боєприпасів, ніж це було ще навіть тиждень тому, це ускладнює можливості стримування противника, просування якраз в зоні Богданівки та Іванівського.
Зараз, якщо будуть боєприпаси, думаю, що утримання Часового Яру буде достатньо ефективним. Питання в тому, щоб були й готові до такої роботи підрозділи, і була насамперед артилерія. Поки що брак артилерії перекривається нашими FPV-дронами, багато відео, коли ми бачимо, як знищується російська техніка на підступах і в самому Іванівському, і в Богданівці. Ділянка вкрай складна, але кожна битва по-своєму унікальна.
Коли ми говоримо про ситуацію з допомогою Сполучених Штатів, то потреба в боєприпасах від Америки вкрай необхідна. Зараз європейці намагаються компенсувати брак американських боєприпасів, знаємо про ініціативу чеського президента. Поки що вони в повному обсязі ще не надходять на лінію фронту. Сподіваюсь, що це буде максимально пришвидшено. Зараз боєприпаси відіграють колосальну роль у ситуації на фронті.
Друга ситуація - це власне наші бригади: проведення мобілізації, можливість для ротації. Коли ми вчора дивилися обговорення в парламенті пакета законів про мобілізацію, то командувач Об'єднаних сил Збройних Сил України генерал Юрій Содоль казав, що відділення замість 10 військових утримує двоє. Вони виснажені, є втрати. Тобто зараз потреба в мобілізації вкрай нагальна і це так само важливо, як і наявність техніки та боєприпасів.
Коли ми говоримо, є артдивізіони, буває, з артилеристів беруть на виконання штурмових завдань, тому що якраз піхоти, скоріше, й не вистачає, ніж артилеристів. Бо артилеристи трошки віддалені від самих окопів і їхній фах вкрай важливий, але боєприпасів там на бригаду дається на добу в межах 20 снарядів, то, я думаю, що це критично мало, тобто 20 снарядів на дивізіон на добу і стримувати противника - це складно.
Але навіть за цих умов і під Іванівським вдається внаслідок артилерії, касетними боєприпасами знищувати противника і на інших напрямках, зокрема на Красногорівці та ще багато прикладів, коли якраз артилерія завдає суттєвих втрат противнику.