Про удар по ППД армії РФ на Курщині та російський план весняно-літньої наступальної кампанії. Колонка Сергія Згурця

Сили оборони України вразили ППД армії РФ

Сьогодні, 15 квітня, пролунала низка заяв як від Генштабу, так і від військового керівництва, які стосуються ситуації на фронті, змін у бойовій підготовці та структурних реформ у Силах безпеки й оборони, зокрема створення нових армійських корпусів.

Насамперед це заява Генштабу про те, що Сили оборони, а саме підрозділи безпілотних систем, Сил спеціальних операцій та СБУ, уразили пункт постійної дислокації 448-ї ракетної бригади армії РФ, яка у Вербну неділю завдала ракетного удару по місту Суми. Зафіксовано вторинну детонацію боєприпасів на складах цієї бригади. Результати удару уточнюються.

Генштаб повідомляє, що кожна російська військова частина, підрозділ чи військовослужбовець, які здійснюють обстріли мирних українських міст і цивільного населення, будуть встановлені й обов'язково отримають відплату. Від себе додам - якщо існує можливість завдати удару по російських військових частинах, не потрібні жодні передумови. Допоки триває війна - це законні цілі на території противника.

Ситуація на фронті

Динаміка бойових зіткнень залишається вкрай високою по всій лінії протистояння. Ворог намагається перехопити ініціативу, але далеко не всюди це йому вдається. На Донеччині українські військові повернули під контроль населений пункт Дніпроенергія на Новопавлівському напрямку і покращили тактичне положення ще на двох критичних ділянках фронту.

Про це повідомив командир тактичної групи, генерал-лейтенант Сергій Наєв. За його словами, за два місяці перебування на посаді вдалося зменшити втрати особового складу його підрозділів на 20%. Водночас українські сили знищили значну кількість ворожої живої сили, Наєв називає цифру у 9500 російських військових, а також 51 танк, велику кількість бронетехніки та автомобільної техніки.

Ми знаємо, що ефективна оборона й наступальні дії залежать від багатьох факторів: укомплектованість підрозділів, рівень підготовки особового складу, якість управління.
У цьому контексті не можна не згадати ще одну важливу заяву, що пролунала сьогодні від командувача Нацгвардії Олександра Півненка, який повідомив, що Національна гвардія створила два армійські корпуси. Їх очолили командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" полковник Денис Прокопенко та командир 13-ї бригади оперативного призначення НГУ "Хартія" полковник Ігор Оболєнський. Окрім двох корпусів у складі Нацгвардії, відомо також про створення ще 16 корпусів: у ЗСУ два десантно-штурмові та один корпус морської піхоти, які де-юре існували раніше, а також 13 нових корпусів у Сухопутних військах.

Усе, що зараз відбувається на фронті - реформи корпусів, пошук нових рішень для нівелювання переваги противника в живій силі, ми обговоримо далі.

Військовий експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу ЗСУ Віктор Кевлюк вважає, що російський план весняно-літньої наступальної кампанії на південно-західному театрі воєнних дій може виглядати приблизно так: ворог спробує одночасно прорватися до Костянтинівки й Дружківки з півдня, з південного сходу та північного сходу, відповідно, це Торецький і Краматорський напрямки. Далі противник намагатиметься вийти до Краматорська з півдня, а війська 25-ї загальновійськової армії РФ, угруповання "Запад", намагатимуться прорватися від Лиману до Слов'янська.

Аналітик додав, що російські війська також можуть спробувати просунутися поблизу Куп'янська, Лимана, Новопавлівки або навіть у напрямку Запоріжжя. Військово-політичне керівництво України розглядає Покровський напрямок як абсолютний пріоритет для ЗСУ, хоча  успіх противника на цьому напрямку слабенько наближає його до мети війни. Окрім цього, російські війська, очевидно, мають намір створити буферну зону на півночі Сумської області й звідти загрожувати місту Суми. Це цілком реалістичний сценарій.



Військовий експерт зауважив щодо так званої стратегії виснаження, то він з цим твердженням не погоджується. Противник не має часу на виснаження Сил оборони. Окупанти намагаються це робити вже четвертий рік, але без особливих успіхів, та й самі істотно виснажилися. Їхні ресурси обмежені як у виборі сил, так і в засобах для продовження такої стратегії. Тому говорити про війну на виснаження недоцільно. Ворог, найімовірніше, прагнутиме досягти якнайбільших успіхів у дуже стислі терміни - з огляду на високу ймовірність того, що США таки змусять Росію сісти за стіл перемовин. До цього моменту РФ намагатиметься максимально загарбати українські території.

Полковник запасу ЗСУ зазначив, - якщо статистично оцінювати ситуацію, спираючись на щоденні зведення від Генштабу, найбільша кількість бойових зіткнень спостерігається на Покровському, Курському, Лиманському, Торецькому та Краматорському напрямках. Щодо конкретних ділянок, то на Лиманському напрямку противник намагається просунутися в бік селища Карлівка. Зокрема, атаки здійснюються від села Нове до села Дробишеве, з району села Колодязі.

Ворог прагне вийти та закріпитися на рубежі Карлівка - Шандриголове - Дробишеве, щоб забезпечити підтримку силам 51-ї та 8-ї загальновійськових армій противника, які наступають з півдня на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Щодо Торецького та Краматорського напрямків, де також діють ці ворожі сили, 8-ма армія намагається охопити з флангів українські підрозділи в районі між Олександрополем і Тарасівкою, з метою їхнього оточення та подальшого розгрому. Якщо це не вдасться, противник намагатиметься витіснити наші сили в південно-західному напрямку, постійно створюючи загрозу оточення.

Ймовірною метою 8-ї армії є прорив у район Степанівка - Бересток - Плещіївка - Яблунівка. Після цього слід очікувати одночасного штурму міста Костянтинівка як з цього напряму, так і з району Часового Яру, де діє 98-ма повітряно-десантна армія противника. Її, ймовірно, буде посилено підрозділами 3-ї загальновійськової армії, луганськими сепаратистами, які намагаються прорватися до рубежу Полтавка - Плещіївка. Активність на цих ділянках, на мою думку, наразі є найпоказовішою. Покровський напрямок не згадую, там справжній "гарячий цех" вздовж усієї лінії фронту, без винятків. Щодо півдня та Запорізької області, там відбуваються тактичні дії в "сірій зоні": противник намагається покращити свої позиції, але поки не добрався навіть до першої лінії оборони ОСУВ "Таврія".

Офіцер вважає, що більшою проблемою є відсутність доктрини, яка б описала альтернативні шляхи досягнення перемоги. Адже саме доктрина має визначити, які нам потрібні засоби. Виходячи з цього, можемо зробити висновок щодо нашого потенціалу, аби здобути ці засоби. Якщо згадати про "лінію дронів", то таку заяву зробив міністр оборони Рустем Умєров 9 лютого. На думку міністра, цей проєкт спрямований на інтеграцію піхоти та безпілотних комплексів в єдину ударну систему, що дозволить сформувати зону ураження глибиною 10-15 км, де ворог не зможе рухатися без втрат. Це такий бюджетний аналог щодо створення зони заборони доступу, така доктрина є в НАТО. Але варто зауважити, що нормальні командири бригад та підрозділів БПЛА вже давно це створили, а місцями глибина такої зони складає 20-30 км. Тому насправді вже є кращий результат, ніж задумав міністр. До цього проєкту залучаються 5 кращих полків безпілотних систем: "К-2", "Ахіллес", "Рарог", бригада "Птахи Мадяра", "Фенікс" зі складу бригади "Помста". У такий спосіб масштабувати позитивний досвід створення зон заборони доступу – вірний крок.

Кевлюк розказав, що в командуванні Сухопутних військ формується штурмова військова частина на базі штурмового батальйону 67-ї ОМБр. Раніше цей батальйон був укомплектований бійцями Добровольчого українського корпусу. Слід сказати, що досвід формування штурмових частин відомий ще з часів Першої світової війни, коли всі сторони занурилися у позиційну війну. Тоді німці почали формувати штурмові батальйони, відбираючи найкращих бійців, потім - полки, далі дійшли до штурмових дивізій. А коли закінчилася війна, з'ясувалося, що в тих "м'ясорубках" загинув цвіт німецької нації. Відповідно, з побитим генофондом Німеччині довелося вирішувати суто демографічні проблеми. Є приклад і з нашої війни - бої за Донецький аеропорт, коли разом з десантниками на завдання відправлялися і представники Добровольчого українського корпусу. На думку, пана Віктора, мотивованих, ідейних бійців Добровольчого українського корпусу варто використовувати, як решітку для формування одної чи двох механізованих бригад, які всебічно забезпечені. Відповідно, не потрібно таких оборонців збирати в один підрозділ, щоб не втратити кращих.

Підсумовуючи розмову з нашим гостем, зазначу, що це була вкрай цікава розмова, в якій пролунали досить критичні оцінки щодо заходів в галузі реформування ЗСУ.