Національна асоціація підприємств оборонної промисловості України разом з виробниками безпілотних комплексів і навчальними центрами підготовки операторів дронів звернулися з відкритим листом до прем'єр-міністра Дениса Шмигаля та міністра оборони Рустема Умєрова. У листі стверджується, що з урахуванням планів у цьому році вийти на виробництво як мінімум 1 млн дронів, передусім йдеться про FPV-дрони, хоча також є й зростання виробництва безпілотників інших класів, у країні критично зростає потреба у кваліфікованих операторах.
При цьому ні Міністерство цифрової трансформації, ні Міністерство оборони не фінансують навчання операторів дронів у приватних школах для потреб ЗСУ через відсутність нормативної бази з цих питань. Проте центрів у Міністерстві оборони для навчань не вистачає. У зверненні наголошується, що держава має розпочати процес залучення приватного сектору оборонки для підготовки операторів дронів. Так само, як це було зроблено для збільшення виробництва вітчизняних дронів на наших підприємствах.
Для вирішення цієї проблеми у цьому зверненні до прем'єр-міністра пропонуються певні варіанти на підставі вдосконалення законодавчої бази. Думаю, що це буде зроблено найближчим часом, але будемо очікувати реакції Мінцифри та Міноборони на це звернення.
Нагадаю, що середня норма використання FPV-дронів в місяць для нашої будь-якої бригади становить десь 1 тис. одиниць без врахування запасів і резервів. А за умови забезпечення підрозділів достатньою кількістю FPV-дронів, то один розрахунок операторів за одну операцію може випустити по противнику 15 FPV-дронів. І це вважається непоганим показником, при цьому самі воїни-практики кажуть, що зазвичай кожна третя ціль знищується при такій інтенсивній роботі.
Зараз за окремими напрямками FPV-дрони виходять на перший план у знищенні окремих категорій цілей, коли ми говоримо про цілі, які рухаються, або про персонал противника. Наразі суттєво покращуються конструкції ударних дронів, навіть народжуються нові тактики й практики від використання дронів. Дрони доповнюють можливості нашої артилерії, яка разом з піхотою зараз відіграє ключову роль на всіх ділянках фронту. Коли ми говоримо про артилерію, то у нас наразі є можливість поспілкуватися з офіцерами, які знають значення гармат на полі бою.
Денис Нагорний, майор Національної гвардії, начальник штабу артилерії 4-ї бригади "Рубіж" розповів про ситуацію на Бахмутському напрямку, де наступи переважно згуртовуються на напрямку Веселого, Кліщіївки, Андріївки, а також Часового Яра. Противник ставить за мету вийти на рубіж каналу р.Сіверський Донець.
Тобто за рахунок великої кількості нагнаної ворожої піхоти, зберігаючи свою бронетехніку, рідко застосовуючи її у великих штурмах, противник хоче досягти якоїсь переваги й успіху. Наразі такої переваги у росіян немає, тому що більшість бронетехніки, яка застосовується ними під час наступальних дій, знищується. У 99% наступи окупантів захлинаються. Вони намагаються накопичувати велику кількість штурмових груп перед переднім краєм, які погано навчені, застосовуючи їх як гарматне м’ясо. Після того, як гарматне мʼясо знищується, далі залучається бронетехніка. Наші дрони завчасно виявляють ворожі сили, тому та кількість вже не доходить до нашої піхоти.
Військовослужбовець пояснив, як тактично відбуваються дії. Спочатку вилітає дрон, який спостерігає за переднім краєм і за тилом противника. Потім визначається, чим доцільніше та точніше уразити ворога. Тобто мова не про кількість виконання завдань, ЗСУ працюють на якість. І це все прописується у наказах.
Майор зазначив, що у 60% міномети використовуються незалежно від погоди по цілях ворога для досягнення тактичного успіху, бо погода впливає на використання дронів. Якщо є можливість підняти дрон, то його застосовують. На сьогодні дрони - це точніша зброя. Але дронів не вистачає, тому відкривають збори на дрони. Якщо немає можливості використовувати дрони, то доводиться застосовувати певну кількість боєприпасів для тактичних дій.
Нагорний підтвердив, що дійсно боєприпасів не вистачає для певних наступальних операцій та штурмових дій, але вистачає, щоб оборонятися. За статистикою ЗСУ мають 3 тис. пострілів, а росіяни 10-12 тис., бо КНДР трохи підсобили їм з боєприпасами. Вони засипають нас, а ми вибираємо певні цілі й конкретно їх знищуємо. У нас перевага є в контрбатарейній боротьбі, тобто знайшли - знищили. Вони включають режим бульдозера, розруйновують міста і тому прикладом є Попасна й Бахмут, який не те що стерли, а підчистили з лиця землі.
А далі поговоримо про протистояння з ворогом у царині битви за сенси та за правду, йдеться про інформаційний фронт, що має пряму дотичність до подій в окопах та використання звичної зброї. Зараз у швейцарському Давосі в рамках Всесвітнього економічного форуму проходить зустріч лідерів провідних країн. А перед тим експерти Всесвітнього економічного форуму зробили доповідь про глобальні ризики, у якій є список найбільших короткострокових, глобальних ризиків у світі. У цьому списку вперше очолили такі категорії, як дезінформація та неправдива інформація.
Григорій Любовець, провідний науковий співробітник Науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член правління Центру комунікаційно-контентної безпеки, зауважив, що фіксація на форумі дезінформації на першому місці говорить про те, що тема геноцидної агресії путінської Росії проти України та світу є на першому місці. Тому що дезінформація – результат глобального наступу путінських комунікаційно-контентних військ на світ. Тобто раніше дезінформацією ми вважали сферу прямої інформації між людьми, але на сьогодні багато знищено основ розвитку держав, континентів і навіть перспективи міжнародних інституцій. До прикладу подивимося на ООН, яка тільки констатує проблеми, а це говорить, що ситуація з передачею інформації, з її трактуванням і сприйняттям на сьогодні є проблемою номер один. І тут є тепер технології генеративного штучного інтелекту, пропагандистські дії та комунікаційно-контентна безпека.
Науковець додав, що донесення інформації в горизонті всієї планети нині стало проблемою номер один, яку намагаються вирішувати не тільки інформаційники та медійники, а й економісти найвищого світового ґатунку. Проблема вже такого глобального порядку, що треба говорити прямо - це глобальна комунікаційно-контентна агресія геноцидного характеру.