Хто завалив жіночу біатлонну естафету

Востаннє аж дев'ятими наші дівчата фінішували у розіграші Кубку світу в грудні-2009. Тоді за команду бігли Олена Підгрушна, Валентина та Віта Семеренко, а також Лілія Вайгіна-Єфремова, яка заробила два кола штрафу.

Учора ж півгонки ми мали звичні медальні очікування. Бездоганна робота на вогневих рубежах Ірини Варвинець – і вона шостою виводить на лижню Валю Семеренко. Та головне, що від лідера – збірної Швейцарії – Україну відділяють лише 15 секунд, які наша біатлоністка вправно нівелювала по дистанції. Як результат – Ольга Абрамова першою отримує естафету з усіх учасниць третього етапу гонки. Перевага над найближчими переслідувачками, француженками, становила понад дев'ять секунд.

Ми звикли побоюватися штрафних кіл, адже Абрамова нестабільний стрілок. Та і Валя минулого етапу в Рупольдингу намотувала додаткові 150 м. Як виявилося, навіть це ще не найгірше. "Скорострільність", яку продемонструвала Ольга, вбила наповал. Так, їй вдалося уникнути штрафних метрів, але якою ціною?! Щоб закрити п'ять мішеней сімома пострілами (два з яких – з додаткових патронів), Абрамова витратила більше часу, ніж Підгрушна (яка бігла останній етап) на стрільбу з восьми патронів і штрафне коло. Порівняйте, стрільба стоячи в Абрамової – 1 хв. 32 сек.; стрільба лежачи Підгрушної з виконанням штрафного кола – 1 хв. 21 сек.

Не вирізняючись у цій гонці і швидкістю, Абрамова, звісно, швидко втратила лідируючу позицію. Естафету вона передала аж восьмою майже з хвилинним відставанням – 49 сек.

Що могла вдіяти в такій ситуації Підгрушна? Лише мчати, як ракета, і стріляти, як з кулемета. На жаль, на першій же стрільбі Олена заробила коло штрафу, що остаточно поховало українські амбіції. Так одразу і не пригадаєш, коли наш капітан в естафеті заробляла штрафні метри – настільки це незвичне явище. Статистика свідчить, що у свій дебютний сезон на Кубку світу – 2008/2009.

Не став ні в чому звинувачувати Підгрушну і головний тренер нашої збірної Урош Велепець, відзначивши що Олена змушена була ризикувати.

Нічого не сказав на її адресу і президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак, який теж причину невдачі бачить саме у виступі Абрамової.

То хто ж все-таки винен у провалі?

Абрамова, звісно, зробила багато для такого низького результату. Не виручила і Підгрушна. Але її виступ – це виняток й одиночний випадок. На її рахунку десятки стабільних і вдалих етапів за естафету на найпрестижніших змаганнях світу, в тому числі і на Олімпійських іграх-2014, де наші дівчата стали чемпіонками.

Проте є запитання до тренерів: скільки можна "просувати" колишніх росіянок до естафети? Абрамова чи Бурдига – жодна з них не вирізняється стабільністю – ні в швидкості, ні особливо в стрільбі! Чому в разі хвороби основної біатлоністки (цього разу Юлії Джими) не залучати молодь, яка показує хороші результати у розіграші Кубку IBU?

Взяти ту ж Анастасію Меркушину, яка в загальному заліку цього турніру наразі йде шостою, а була навіть третьою? Тим паче, що минулого сезону вона достойно себе зарекомендувала, коли її долучали до естафетних гонок Кубку світу. На одному з етапів поцілила всі десять мішеней, а на іншому  скористалася лише одним додатковим патроном. Влучність її стрільби за минулий сезон – 85%, Абрамової – 75%. Крім Меркушиної, є ще Юлія Журавок – теж стабільний стрілок.

Схоже, незабаром у нашій збірній таки прийдуть до такого рішення. Бринзак вже сам анонсував приплив "молодої крові" до команди.