Віталій Портников: Україна наближається до "грузинської моделі"

Експерти стверджують, що партія "Слуга народу" "приречена" на успіх на парламентських виборах - це при тому, що і партії такої не існує, є лише назва і популярність коміка Володимира Зеленського. При цьому сам комік - якщо вирішить балотуватися на пост президента України - може розраховувати на проходження до другого туру. А там уже все буде залежати навіть не від його особистої популярності, а від того, наскільки широкі народні маси будуть ненавидіти політика, який виявиться його опонентом. І що тут особливого? Рух "П'ять зірок", яке вигадав цирковий комік Беппе Грілло, сьогодні разом із правими популістами формує уряд Італії і впевнено веде цю країну до економічного і фінансового краху. Чим "Слуга народу" гірше?

Не гірше - набагато краще. Тому що Беппе Грілло, як це не парадоксально виглядає для Італії, був самостійним політичним персонажем - просто після антикорупційних операцій італійського правосуддя і довгого правління олігарха Сільвіо Берлусконі політикою в цій країні може займатися будь-хто, навіть комік. А Володимир Зеленський і не приховує особливо своєї залежності від олігарха Ігоря Коломойського, господаря і архітектора того інформаційно-розважального простору, який зробив Зеленського популярним.

І тоді потрібно думати не про італійську, а про куди більш близькою нам грузинську модель. У Грузії олігарх Бідзіна Іванішвілі - один з головних спонсорів режиму Михаїла Саакашвілі - посварився із президентом і його оточенням, об'єднав незадоволену частину політичної еліти і став правити сам. То в ролі прем'єр-міністра, то в ролі "сірого кардинала", то в ролі голови правлячої партії "Грузинська мрія". Всі ці роки люди, які хочуть мати справу з Грузією, точно знають, що йти потрібно не до президента, ні до прем'єр-міністра, а до Бідзіни. Саакашвілі воює не з президентом, не з прем'єр-міністром, а з Бідзіною. І це логічно.

Ігор Коломойський цілком може виступити в ролі Бідзіни - чому б і ні? Те, що у олігарха не вийшло з УКРОПом - тому що він помилково поставився до нього як до політичної партії, цілком може вийти зі "Слугою народу" і фігурою Зеленського - тому що він правильно поставився до цього як до популістського проекту. У Коломойського вже є досвід управління Дніпропетровською областю в кризових умовах, він може ображатися на Петра Порошенка і оточення чинного президента, може не довіряти політикам, з якими він веде переговори і вважати, що буде краще, якщо вони будуть залежати від нього, а не він від них. Президентська посада Зеленського дасть Коломойському потрібний важіль впливу і не покладе на нього ніякої відповідальності на те, що відбувається в країні. Навіть якщо партія "Слуга народу" не виграє після перемоги Зеленського на президентських виборах вибори до парламенту, вона обов'язково стане частиною правлячої коаліції - і у Коломойського з'явиться можливість розставити своїх людей на ключові міністерські пости, які будуть гарантувати доступ до фінансових потоків. І вже в цій новій якості - друга міністрів і приятеля президента - Коломойський буде спілкуватися із Ахметовим чи Пінчуком.

Мені можуть заперечити, що український виборець, який хоче позбутися олігархів і ненавидить усіх товстосумів, ніколи не проголосує за Коломойського. Так українському виборцю - нагадаю - і не потрібно буде голосувати за Коломойського, життя позбавить його цих моральних мук. Український виборець проголосує за Зеленського і за кіно "Слуга народу", за красиву картинку із розстрілом парламенту з автомата. А що в житті буде не так, як в кіно, а навпаки, цього виборця цікавити не буде. Адже якщо наші співвітчизники ще кілька десятиліть тому ридали на індійських фільмах і співчували важкій долі Зіти і Гіти, то чому зараз вони не можуть розчулитися під впливом українського серіалу? Це і є те, що називається прогресом