Віталій Портников: Іран переживає свій серіальний "Чорнобиль"

Тоді люди в тоталітарній країні теж були ошелешені не тільки технологічної катастрофою, а й мовчанням влади, яка не бажала розповісти правду про те, що трапилося.  Саме аварія на Чорнобильській АЕС і стала важливим сигналом для змін в СРСР, які завершилися не тільки крахом комуністичного режиму, але і зникненням з політичної мапи світу самої "імперії зла" - Радянського Союзу.

 Одразу скажу, що на мою думку, Іран переживає зараз не стільки реальний, скільки серіальний "Чорнобиль" - не випадково на фарсі перекладаються монологи героїв цього фільму, а не справжніх учасників подій.  Приховування правди про те, що сталося під час аварії на Чорнобильській АЕС, не призвело до масових протестів в Радянському Союзі, які можна було б порівняти з протестами в Ірані.  Ба більше: Україна - союзна республіка, на території якої і сталася аварія, довгий час залишалася однією з найконсервативніших союзних республік країни.  Як, втім, і Білорусь, територію якої так сильно торкнулися наслідки катастрофи.  Комуністична номенклатура зберегла тут провідні позиції практично до самого краху СРСР.  На перших чесних виборах до Верховних Рад УРСР і БРСР більшість виборців проголосувала за комуністів, а не за представників національних і демократичних сил, які залишилися маргіналами навіть після проголошення незалежності.  Такими ж маргіналами завжди залишалися і екологічні активісти - і це після Чорнобиля, так!

 Щось подібне відбувається в Україні і після катастрофи літака в небі над Тегераном.  Іранська громадськість ставить просте питання - чому влада брехала?  Але таке ж питання може задати собі і будь-який українець - чому його влада не говорила про справжні причини катастрофи, хоча знала про них?  Чому очільник держави дозволяв собі заперечувати правду навіть тоді, коли про неї говорили керівники провідних країн світу?  Чому українські керівники, за визнанням секретаря РНБО, змушували брехати українських дипломатів в Ірані?  Що взагалі відбувається з українською владою?  Як впливає на її рішення страх перед можливістю розсердити Путіна - головного союзника іранських аятол, який і поставляв автократичному режиму смертоносні ракети?  Або це не страх, а домовленості?

Небажання ставити ці питання, відсутність протестів в країні показує, що реальна Україна не сильно змінилася з часів реального Чорнобиля.  Громадяни, які здатні виходити на Майдани або голосувати за національно орієнтовані сили, тут як і раніше в меншості - арифметично в такій самій, що і на початку 90-х.  А більшість продовжує жити вірою в чудеса і страхом перед Москвою.  Ну або просто тікає з країни - наприкінці 80-х такої можливості просто ще не було.

Так що іранцям дійсно варто рівнятися на серіальний "Чорнобиль".  А нам - на іранців, якщо ми дійсно зацікавлені жити не у брехні.