“Без Шарія”. 10 YouTube-каналів про політику, на які треба підписатися негайно

Коронавірус і кілька локдаунів мали один позитивний наслідок — почав активно розвиватися україномовний YouTube. Багаторічна монополія Дудя, Ксюші Собчак, Шарія і гужвівської Алєсі Мєдвєдєвої за серця і мізки українців була розбита нашими авторами. Добірка десяти найякісніших українських каналів про політику у нашому огляді.

MARKUS. (184 тисячі) 

Валерій Марксу або ж Валерій Ананьєв ветеран російсько-української війни, логер, письменник та мандрівник. Валера розбиває вщент щедра інспіровані проросійськими силами і кремлівською пропагандою міфи, що український військовий — це якийсь ображений на життя і людей алкоголік, наркоман, бомж. Красунчик Марксу служив у 25-й  десантній бригаді. Ходив шляхом святого Якова і горами Норвегії. Перші блогерські спроби у хлопця були ще на фронті, він публікував відео про армійське життя, результати боїв та обстріли. У 2018-му видав першу художню книжку “Сліди на дорозі”, яка стала бестселером. 

YouTube канал MARKUS це просто рафінад життя і поглядів здорової людини українських поглядів. Це екскурс у самих себе по незвіданих стежках. Що не так з Аваковим та Зеленським? Яка українська мова і наша національна ідея? Що там по Медведчуку? І як війна змінює ставлення до смерті і самогубства? Нудно не буде.

Віталій Портников (104 тисячі) 

Метр української журналістики, публіцист і письменник віднедавна успішно підкорює YouTube. На матеріалах топового журналіста зростало не одне покоління. Портников уміло і якісно розтинав усі нариви, які переживала Українська держава і суспільство за 30 років незалежності. На його рахунку співпраця із “Радіо Свобода” і “Дзеркалом Тижня”. Був автором аналітичних програм на СТБ, ІСТV і ТВі. З 2013-го — веде “Політклуб Віталія Портникова”. 

Віталій — своїм прикладом доводить, що журналіст це не лише про талант, а й про громадянську позицію та небайдужість до подій у власній державі. Ще в 2013 році Портников піднімав питання глибоко зросійщення України, де українська мова має гірші позиції ніж російська. Пізніше — брав активну участь у Євромайдані.

Зараз у Віталія два канали — Віталій Портников, україномовний. Тут можна подивитися оперативний розбір усіх найгостріших політичних тем. А ще варті уваги регулярні щотижневі стріми, де є ґрунтовний розбір тем, які прямо і зараз впливають на наше життя і перспективи його на роки вперед. 

Вартий уваги і ще один новенький російськомовний канал Портников.Аргументы (3,8 тисячі), де Віталій публікує розбори російських претензій до України. На обидва варто підписатися уже зараз. 

Роман Цимбалюк (343 тисячі) 

Український журналіст Роман Цимбалюк - той самий голос із самого пекла, тобто із Москви. Роман — власний кореспондент УНІАН в Росії. Цимбалюк має чіткі проукраїнські погляди і уже дуже багато років нервує російських політиків, в тому числі і Путіна саркастичними питаннями. Цимбалюк чи не єдиний, хто на ефірах російських радіо і каналів не нітиться перед росіянами, а гне нашу лінію. На думку Романа, кожен патріот України для Росії і Путіна є “карателем”. А це вірна ознака, що ми все робимо правильно.

На своєму YouTube-каналі Цимбалюк розбирає топові кровожерливі заяви із пропагандистських шоу. Хто така Захарова, Затулін та інші ворожини України. Роман піднімає із самого пекла важливі теми: Як Медведчук і Гіркін об’єднують зусилля заради федералізації України? Хто там хоче відкусити від України? І важливі філософські випуски на теми, чому в РФ нічого не змінюється і чому їхати в Москву на 9 Травня — це ознака поганого смаку. Дивитись — варто! 

STERNENKO (288 тисяч)

Хлопець із Одещини зламав усі скрепи проросійської пропаганди і колишніх регіоналів. Прихильник Революції Гідності, активіст “Правого сектору” Одеси, один із організаторів “сміттєвої люстрації”. Пригадуєте, теплий прийом Нестора Шуфрича, який приїхав множити проросійські впливи в тяжке літо 2014-го? За свою позицію і захист рідного міста від проросійських бойовиків 2 травня 2014 року — Сергій швидко став об’єктом для люті від реваншистів. Стерненко пережив три напади і брехню з боку Киви, Бужанського, Рабиновича, Шарія і Портнова. Бо ж усім цим людям важливо, аби Одеса асоціювалась виключено із “русским миром” і Катериною ІІ — все це прямий шлях до так званого ОНР. 

Стерненко за останній рік, коли пережив домашній арешт і вирок (на щастя уже змінений на умовний термін) на сім років — став символом незламності українського духу. Це - абсолютно нове дихання української ідеї. Враховуючи, що Сергієві лише 26 років, все у нього буде.

YouTube-канал Стерненка — це потужний удар по російським пропагандистам, зальотним гастролерам із Москви і різного роду “какой разніци”, яка мешкає в Україні. Скасовані гастролі Басти, Zivert і Хабіба — це розголос і ретельна робота Сергія. 

Denis Kazanskyi (231 тисяча) 

Денис політичний оглядач та журналіст, який був змушений стати переселенцем через війну на Донбасі. Автор чудової книги-антології “Як Україна втрачала Донбас”. Із червня 2020-го входить до Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Сході України як представник Донецької області. 

YouTube Казанського — це живий журнал про те, що трапляється із територіями, коли туди приходять росіяни і роблять псевдореспубліки. А починається повне какаду, м’яко кажучи. Денис уміє саркастично розповісти історію про Донецьку та Луганську політичну мафію. А його особлива фішка — вміння віднайти смачні історії із ОРДЛО, які звучать як вирок так званим ЛНР і ДНР. Чому Єнакіївський завод став банкрутом? Як мешканці фейкових республік просять РФ виплатити їм зарплатню за 6 місяців? Як російські окупанти закривають шахти, якими так пишався Донбас? І розповіді матерів “ополченцев”, чому їх сини лузери. Вердикт — перегляд надихає. 

Сергій Руденко (8,5 тисяч)

Свіжий, але дуже перспективний YouTube-канал від одного із найдосвідченіших редакторів та тележурналістів. Сергій Руденко був кореспондентом “Радіо Свобода”, був головредом “Газета 24” та Главред. Автор та ведучий аналітичних проектів каналів ТВі та Eспресо TV. Уже вісім років є автором щотижневої колонки про політику в Deutsche Welle. 

Сергій Руденко вирізняється тим, що робить ставку не так на хайп, як на глибокий аналіз подій. Він професійний журналіст з великим досвідом, а це дозволяє знайти такі тісні зв’язки та аналогії між персонажами та подіями у минулому і сьогоденні — що конкурентам годі і сподіватись. 

На каналі Сергія Руденко можна знайти ґрунтовні інтерв’ю як з політиками, так і з фахівцями своїх сфер: художником Іваном Марчуком, дипломатом Володимиром Огризком чи українським політологом та філософом Максимом Розумним. Аналітика для тих, кого цікавлять не лише фантики, а й самий сік.

Яніна Соколова (365 тисяч)

Яніна — можна сказати, першопроходець українського YouTube. Вона бере відвертістю і тим, що не боїться бути слабкою. Її щира сповідь про онкологічне захворювання змусила не одну жінку сходити до мамолога і потурбуватися про власне здоров’я. Яніна надихає, що після тяжких випробувань у лікарняних палатах можна жити повним життям і брати нові вершини. Соколова успішно пробує себе в різних амплуа. Ось вона в образі жінки-вамп висміює новий фейк Скабєєвої. Ось тут — дає прочуханки представникам влади, аби їм було “Соромно”. А ось уже поїхала на передову і знімає не прикрашені сценки життя у селищі ні лінії вогню.

Соколова яскравий приклад того, як можна вийти за межі красивої студії із телесуфлером і почати робити щось якісне, яке залишитися на десятиріччя вперед.

ШОУБІСИКИ (12,4 тисячі)

Марина Данилюк-Ярмолаєва та Богдан Буткевич — журналісти, які познайомились під час роботи на каналі “Еспресо”. Одружились і тепер уже роблять спільні проекти разом. У них є успішний і впливовий проект Без Цензури для “Цензор” у YouTube. Там вони розбирають фейки російської пропаганди, маніпуляції української влади і дають аналітичні огляди подій і явищ. 

“Шоубісики” —  проект, де Марина і Богдан ніби запрошують глядача до себе додому, в теплу, лампову атмосферу і там розбирають світоглядне і цивілізаційне. Вони обоє саркастичні, емоційні, люблячі — і цим беруть своїх шанувальників. Вони не соромляться додавати таблоїдності і “смажених фактів”. Що пов’язує Діану Панченко та Пальчевського? Чому Оксана Марченко так зациклена на котику Кокосику? Чому українські креативні компанії не позбавились малоросійства, і так нерівно дихають до Санкт-Петербурга і Дудя? Проект про подумати і відпочити душею з усім світом. 

DROZDOV (89 тисяч) 

Журналіста Остапа Дроздова можна любити, можна не любити, але бодай раз побачити його треба. Остап багато років працював на каналі ZIK ще до того, коли його купив і спаплюжив Віктор Медведчук. Дроздов потрапляв у скандали, коли різко заявив на початку війни, що мобілізувати треба найперше професійних силовиків і добровольців, а не всіх підряд. У 2016-му потрапив у скандал, коли на круглому столі назвав переселенців “гостями”, які теж у різних формах привели війну на Донбас. Утім, опісля гучні заяви знаходили відгук у глядача — жителів ОРДЛО він порівнював із парнокопитними. А от українську мову захищає завжди і навіть виганяв впертих російськомовних гостей із ефірів. 

Дроздов різкий, ексцентричний. Але це теж потрібно, аби українці не розслаблялись, а інколи приймали крижаний душ в рамках загартування тіла і духу.

Ragulivna (111 тисяч)

Все про агресивний несмак бомонду по-українськи від Тані Микитенко. Таня займається розтином українських лакшері-колгоспників уже більше десяти років. Зараз на каналі два флагманські проекти “ПТС” — де Таня та її партнер Андрій Павленко розбирають увесь треш і угар телевізійного ринку. І “Рагулі” — де Тетяна соло шмагає сферу поп-музики і малоросів різного ґатунку.

Таня — це справжня Валькірія для тих, хто хоча видавати бажане за дійсне. Та різних одноденок, зрощених за гроші російського бізнесу та проросійських політиків в Україні. Шарію, Максу Назарову, Мураєву і Оксані Марченко дістається постійно. І хочеться подякувати за цю насолоду.