П’ять відмінностей справи Шеремета і Гонгадзе

Перше, що спадає на думку, коли читаєш про вбитого (загиблого) Павла Шеремета – це паралелі зі справою Гонгадзе. Проте, насправді, тут значно більше відмінностей, ніж тих моментів, які можуть поставити знак рівності між цими справами. 

Головне завдання всіх тих, хто стоїть за цією історією – нагнітання страху. Саме страх стає головною домінантою політичної боротьби

1. Єдине, що об’днує обидві справи – з політичної точки зору в середині країни немає жодної політичної сили, якій потрібно було б вбивати, як Шеремету, так і Гонгадзе.

Простіше кажучи, у Порошенка, Яценюка, Коломойського, Бойка чи будь-кого іншого не було і немає жодного, підкреслюю, жодного резону вбивати цього білорусько-російського журналіста.

Він не був розслідувачем, він не викривав схеми – він був журналістом-політологом, яких є доволі багато в нашому суспільстві. І, що не менш важливо – він не був відомим за межами тусовки. Політична помста, як головний мотив цієї справи просто не витримує жодної критики.

2. Публічність вбивства. Так вбивають лише для того, щоб зробити максимальний резонанс, який потрібен або у випадку бандитських розборок або для того, щоб привернути увагу мас.

Якщо це вбивство, (суспільство не повірить у будь-яку іншу версію), то воно зроблене для того, щоб про це кричали всі, хто ніколи в житті навіть не цікавився політикою. Більше того – ця історія стане серйозним міжнародним фактором. Всі політики всіх рівнів будуть змушені реагувати на цю історію.

3. Цілком імовірно, що замовники цієї історії хочуть повторити систему політичної розкрутки “Справи Гонгадзе” на новому етапі. Я не сумніваюся, що найближчим часом з’явиться маса заяв, що вбивство замовив хтось із найвищих чинів держави і почнеться політична розкрутка.

Тут є свої плюси для всіх нас – повтори завжди фальшиві і викликатимуть значно більше сумнівів ніж 14 років тому. Якщо цей сценарій справді запускається, то за класикою жанру, хтось із друзів Шеремета має вийти на прес-конференцію і показати якісь матеріали, які Шеремет мав опублікувати, але не встиг.

Якщо цього не станеться протягом наступних 5-7 днів, можна зі впевненістю говорити, що тоді, вся ця справа з політичної площини перейде в напівсонну стадію і тоді ми всі будемо тільки гадати, навіщо було все це робити.

4. Сьогодні і МВС і Генпрокуратура не зав’язані на Пукачі чи будь-кому з високопосадовців, а тому у них не зв’язані руки. Вони можуть дуже швидко провести розслідування. Будемо сподіватися, що вони навчені і справою Бузини, а тому не повторять ряд помилок тієї справи.

5. І нарешті сьогодні, як мінімум половина суспільства, навіть ті, хто ненавидить Порошенка впевнені, що вся ця історія – справа рук російських спецслужб. І тут ми стикаємося з іншою проблемою – в суспільстві запускається історія про те, що держава не може нас захистити.

Нагнітання відчуття незахищенності – можливо це є основою цієї історії?

Півроку кілька проєвропейських сил нагнітають соціальний страх.

Зараз буде нагнітатися історія про те, що страшно ходити по вулицям. А при цьому “всі вони продовжують красти”.

Джерело