Диявол у деталях: які пункти в угоді зі США найбільше турбують український бізнес

8 травня Верховна Рада ратифікувала міжурядову угоду про заснування Інвестиційного фонду реконструкції України. Попри дискусії й заяви про "кота у мішку" за ратифікацію історичної угоди зі США проголосували представники усіх депутатських фракцій. Тобто вона уже набула чинності, хоча угоди про обмежене партнерство наразі не має, тож як має працювати ринок у перехідний період, не зрозуміло. Втім, це не єдине, що турбує бізнес, який уже працює у сфері надрокористування в Україні та має намір інвестувати у розвиток родовищ в угоді зі США.

Бізнес має взаємодіяти з Фондом, якого ще нема

"В угоді вказано, що вона набуває чинності з моменту ратифікації. Тобто з 8 травня вона уже чинна. Але очевидно, Фонду ще немає.  Він буде створений уже на підставі наступної угоди про обмежене партнерство, – пояснює адвокатка та CEO Геологічної Інвестиційної Групи Ірина Супрун. – Виникає питання, а що з об’єктами, на які бізнес буде отримувати спецдозволи? Йдеться про нові аукціони, які будуть оголошені найближчим часом. Як підприємства, які купуватимуть ці спецдозволи мають взаємодіяти з тим, чого, чого ще не існує? Оцей перехідний період не вказаний в основній угоді. Можливо, якісь деталі будуть вказані в цій додатковій угоді, але поки цього немає".

Скажімо, 8 травня Держгеонадра оголосила три аукціони з продажу спецдозволів на родовища піску. Пісок поки не входить до переліку ресурсів, на які поширюється дія угоди, однак список можна розширити за згодою сторін.

Право Фонду на першочергове інвестування 

"Я згодна, що це історичний документ між Україною і Сполученими Штатами Америки. Ця угода дає нам можливості з сировинної країни перетворитися в технологічну в конкретних видах корисних копалин", – каже юристка Української геологічної групи Ірина Супрун. 

Перший позитив, який може бути від ресурсної угоди зі США – сучасні технології розвідки та видобутку, з якими можна розвивати родовища, які нині простоюють. Адже значна частина ресурсів в Україні була розвідана ще за радянських часів, а технології, за цей час суттєво просунулись вперед.

Другий позитив, на думку Ірини Супрун, – це зменшення кількості так званих сплячих дозволів. Тобто спецдозволів на користування надрами, які колись були видані, але так і не працювали. 

"Однак як юрист завжди кажу, що диявол криється в деталях. І, власне, ці деталі, будуть у другій угоді – каже Ірина Супрун. – Наразі у ратифікованому тексті є два моменти, які викликають питання. Перший – залучення капіталу. Це означає, якщо бізнесу треба залучити фінансування на чинні чи нові проєкти, то в першу чергу він має звернутися до фонду і запропонувати фонду інвестувати у ці проєкти. І фонд буде розглядати, чи цікаво йому це. Ми поки що не знаємо, який це термін передбачений на розгляд, місяць, два чи три. Адже на цей час фактично буде блокуватися можливість ведення переговорів з іншими потенційними інвесторами, в тому числі європейськими".

Фонд матиме статус привілейованого покупця

Ще один момент, який викликає занепокоєння – це так зване право першої відмови, чи, як це назвав нардеп Ярослав Железняк "право першої ночі". Йдеться про те, що видобуту сировину надрокористувачі повинні насамперед пропонувати фонду.    

"Це означає, що ринок збуту цих корисних копалин, в першу чергу газу, який у нас уже сформований і є закон про ринок газу, суттєво зміниться. Тепер Фонд матиме статус привілейованого покупця, – каже Ірина Супрун. – Очевидно, доведеться напрацювати великий обсяг змін до законодавства. Тому треба дочекатись угоди про обмежене партнерство, яка регулюватиме цю взаємодію, аби розуміти, як це працюватиме".

Скажімо, на сьогодні газ, який видобуває державне Укргазвидобування, отримує насамперед Нафтогаз. А вже видобутий за новими спецдозволами газ Укргазвидобування мало б пропонувати насамперед Фонду, якщо інше не пропишуть у додатковій угоді. Якщо Нафтогазу доведеться купувати газ за посередництвом Фонду, то якими будуть ціни?

фото ілюстративне, фото: Укргазвидобування

"Ще один важливий момент. Віцепрем’єрка Юлія Свириденко та всі дотичні до команди, яка готувала цей документ, запевняють, що вона стосуватиметься лише нових проєктів. Але я прямої норми, де це було б чорним по білому прописано, на жаль, не побачила. Можливо, це буде прописано у додатковій угоді", – каже Ірина Супрун.

Українські та європейські інвестори можуть опинитись у гірших умовах

"Можемо сказати, що однією з ключових цілей угоди є надання США відносно преференційного доступу до критично важливих корисних копалин нашої держави, – каже у коментарі Еспресо виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак. – Аналізуючи положення угоди, зокрема статтю 4.3, бачимо, що може існувати трактування щодо надання американським інвесторам певних переваг. Зокрема, згадується "преференційний доступ США до нових українських ліцензій на видобуток мінералів та природних ресурсів" та "право першої відмови США на придбання ресурсів або призначення покупця". 

За словами Ксенії Оринчак, ці положення потенційно можуть поставити українських інвесторів та інвесторів з інших країн у менш вигідне становище при отриманні доступу до нових родовищ та при реалізації видобутої продукції. 

"Хоча угода декларує збереження Україною повного права власності та контролю над своїми надрами, механізм преференційного доступу та права першої відмови може фактично обмежити нашу здатність вільно обирати найкращі комерційні умови та партнерів, – каже Ксенія Оринчак. – Це може призвести до погіршення конкурентного середовища на ринку надрокористування, оскільки американські компанії матимуть певну структурну перевагу. НАДПУ вважає за необхідне ретельно відстежувати застосування цих положень після набуття угодою чинності та вживати заходів для мінімізації потенційних негативних наслідків для вітчизняних підприємств. Ми будемо наполягати на максимальній прозорості та об'єктивності при видачі нових ліцензій, щоб забезпечити справедливу конкуренцію для всіх учасників ринку".

Чи матиме Україна чим наповнювати фонд у найближчі роки

У Мінекономіки пояснюють, що Україна спрямовує до Фонду 50% майбутніх доходів від нової ренти на нові ліцензії на нові ділянки (у сфері критичної сировини, нафти й газу). Доходи від уже чинних проєктів або заплановані у бюджеті надходження не включаються до Фонду. І тут виникає питання, а чи матиме Україна достатньо коштів для наповнення фонду у найближчі роки. 

За даними Мінфіну, у 2024 році до бюджету України надійшло 47,7 млрд грн рентної плати за користування надрами. Це приблизно 2% надходжень. Однак усе це – проєкти, які уже реалізують, тож ці рентні платежі не мала б йти у Фонд. Інакше це суттєво вдарить по наповненню держбюджету. 

Структура надходжень до бюджету у 2024. Фото: Мінфін

"В угоді йдеться про понад 50 корисних копалин. Але значної частини з них у нас немає. У нас є декілька ключових мінералів, які ми можемо розвивати, куди можуть прийти інвестиції. Це титан, уран, графіт, це берилій, марганець, безперечно - вуглеводні. У нас є родовища і площі, які можна розвивати за умови застосування інноваційних технологій. Але це не швидкий процес. Результати можуть бути років за 10", – каже Ірина Супрун.

Про те, що розвідка і розробка родовища займають багато років, каже і Ксенія Оринчак.

"Україна володіє значними запасами критично важливих корисних копалин, таких як літій, титан, а також має перспективи щодо рідкісноземельних металів та урану. Крім того, зберігається потенціал для відкриття нових родовищ природного газу та нафти, особливо на шельфі та у глибоких горизонтах. Проте, комерційна привабливість цих родовищ напряму залежить від багатьох факторів, включаючи світові ціни на сировину, технології видобутку та перероблення, інфраструктурні можливості та інвестиційний клімат в країні, – каже вона. – Розробка нових родовищ є довготривалим та капіталомістким процесом, що може зайняти 10-20 років та потребувати інвестицій у розмірі 500 млн – 1 млрд доларів США. З огляду на це, наповнення фонду може бути не таким швидким, як очікувалося, особливо в умовах війни, що є значним стримуючим фактором для приватних інвестицій".