Колаборанти бувають різними, але закон один

Побачив у стрічці обговорення матеріалу "Гардіан" про українських колаборантів та обставини, які призвели їх до цього. Деякі історії викликали у читачів співчуття. Наприклад, історія жінки, що, за її словами, залишилася на окупованій Херсонщині доглядати за хворою свекрухою, і від безгрошів'я поносила за російськими військовими "обхідну урну" для "референдуму". А так-то вона проукраїнська і вдова бійця АТО. А їй п'ять років впаяли.

Інший читач історією поділився — мовляв, дали 15 років за наведення ракет старенькому дядьку з розумовою відсталістю. А воно старе та дурне. Шкода його.

І оце "зрозуміти та пробачити" викликало в мене неабиякий біль. Ну, щодо розумово відсталого — тут зрозуміло, співчуття триває до першої картини розваленого за наведенням будинку. А от щодо жіночки були контраргументи "жити ж якось було треба".

Читайте також: Казочка про справедливу країну

Окей. Розглянемо цей аргумент.

Згідно з ККУ, колабораціонізм — злочин. Конкретно співучасть в проведенні референдуму — важкий злочин (ст. 111-1, пункт 5, від п'яти до десяти рочків). Це ставить його в один ряд з такими злочинами, як:

• крадіжка у великих розмірах;
• умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень;
• масове вбивство тварин зі знущанням;
• повторне зґвалтування;
• розбій.

Скажіть, будь ласка, який з цих злочинів, здійснений проти вас чи ваших близьких, ви готові були б пробачити людині, бо в неї складні життєві обставини? Я гадаю, що серед нас небагато таких святих.

Виходить, що:

• або ми не маємо особливо співчувати аргументу пані "я залишилась без грошей" (як не співчуваємо цьому аргументу з вуст людини, що обносить квартиру наших батьків чи вириває в нас гаманець, погрожуючи ножем),
• або маємо заявити, що покарання заважке, і що допомога росіянам в проведенні референдуму взагалі не має вважатися тяжким злочином (адже жінці-то дали мінімально можливий по цій статті термін).

На мою думку, має. І я впевнений, що і на думку опонентів має, але чомусь до жінки виникає емпатія більша, ніж у випадку інших важких злочинів.

Можливо, тому, що в інших важких злочинах злочинець — людина, і жертва — людина. Можна себе ототожнити з жертвою та емпатія до злочинця зникне. А у випадку колаборації злочинець — людина, а жертва — країна та її суверенітет. Людині ти співчуваєш, бо ж жіночка, бідна, нещасна, а країна — це щось таке більш абстрактне, що важче уявити на місці жертви та поспівчувати.

Але я б з такими уявленнями всередині себе боровся, друзі. Бо країна, як ми бачимо, аж ніяк не абстракція, а допомога окупантам — аж ніяк не менше зло відносно тяжких тілесних. Просто більш опосередковане. Але з ККУ все гаразд.

Джерело

Про автора: Віктор Трегубов, український журналіст, блогер, публіцист та громадсько-політичний діяч

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.