Оборона Бахмута та майбутній контрнаступ української армії. Колонка Сергія Згурця

Оборона Бахмута

Чому утримувати Бахмут важливо? Михайло Самусь, військовий експерт, директор New Geopolitics Research Network у розмові зі мною нагадав за публікації в ЗМІ місячної давнини про плани Росії щодо широкомасштабного наступу. Тоді потенційний наступ прогнозували в масштабах від 24 лютого 2022 року. Зараз ми бачимо, що російські зусилля сконцентрувалися на кілька десятків кілометрів. Тобто з 2 тис. км російський наступ сконцентрувався в одній крапці, яка є кривавою й напруженою, але це не широкомасштабний наступ.

Російське командування намагалося ввести нас в оману, показуючи, що основні зусилля будуть на Бахмуті, а насправді вони намагалися завдати головний удар біля Вугледара. Але ми знаємо, що там сталося з російським угрупованням. Були розбиті підрозділи 155-ої бригади морської піхоти та інші підрозділи армії РФ: знищено близько 130 одиниць бронетехніки, включаючи танки.

Після цього, ситуація знову сконцентрувалася в районі Бахмута.

Директор New Geopolitics Research Network пояснив, чому там зосереджуються такі сили з українського боку по втриманню міста. По-перше, якщо українське командування вирішило продовжувати оборону, значить для цього є можливості в Бахмуті. Якщо українська армія виходить з міста, вона буде відводитись на наступний оборонний рубіж і дії будуть повторюватися, і треба буде робити те саме. Логіка проста, якщо можна тут відпрацьовувати, то не треба відходити на інший рубіж. По-друге, Бахмут став містом і місцем, де українська армія вже виграла величезну кількість часу. Тобто ми розуміємо, що Сили оборони у стратегічному плані готуються до весняної кампанії, де будуть здійснюватися заходи щодо звільнення українських територій. Це будуть наступальні, контрнаступальні операції. Зараз українська армія готується до цього, отримуючи зброю, готуючи підрозділи та з‘єднання. Тому час, який українська армія відвойовує під Бахмутом є унікально цінним, який буде цінуватися нами й у квітні, коли ЗСУ почнуть відпрацьовувати свої операції.

Перспективи дій противника

Самусь зауважив щодо перспектив подальших дій та наступів противника. Якщо у листопаді-грудні минулого року ми говорили про необхідність для російської армії проведення наступної великої хвилі мобілізації, бо у них на той момент була нестача у резервах. Сили у них є, але не вистачає наступальних угруповань, які були б вже готові зараз до виконання своїх завдань. Крім того, коли зараз почнеться період весняного бездоріжжя, то це знову ж таки знизить мобільність військ та можливість проведення наступальних дій. Противник вже пропускає вікно можливостей, коли можна було, користуючись сприятливими погодними умовами, спробувати пробити українську оборону, наприклад, на Вугледарі, на Кремінній і ламати нашу оборону на Бахмуті, щоб рухатися на Слов'янськ та Краматорськ. Я веду до того, що Путін не скасовував політичне завдання, тому російській армії треба брати Донецьку та Луганську області, щоб вони могли показати це досягнення як стратегічну перемогу. І це вони можливо змогли б продати як виконання завдання так званої СВО.

Якщо говорити про їхні перспективи, то, по-перше, політичне завдання не скасовано. Самусь впевнений, що той наказ, який підписував у січні Герасимов, не скасований. Березень буде дуже важкий до того моменту, коли українська армія не почне діяти проактивно, нав'язуючи вже свою картину на полі бою. Тоді росіяни будуть змушені змінювати свої дії. Так було на Херсонському плацдармі, коли противник вирішив ухвалити складне рішення і перекинути свої війська на Донбас, вважаючи, що там їм вдасться досягти хоч якогось успіху. 

Самусь вважає, що буде продовження, а можливо буде ще одна спроба атак на Вугледарському напрямку, будуть спроби на Кремінній і звісно будуть ламати Бахмут, показуючи, що це може стати переломним моментом. У них Соледар був переломним моментом, так само вони називали й Сєверодонецьк та Лисичанськ. Вважаю, що березень буде дуже важкий і дуже важливий для того, щоб українська армія була готова і вийшла на вихідні позиції у сприятливих умовах.

Військовий експерт вважає, що ворог на Бахмутському чи Вугледарському напрямках проводить війну високої інтенсивності. Таку операцію не можна проводити до 2025 року. Це просто неможливо з точки зору наявності офіцерських кадрів чи наявності боєприпасів, яких не вистачить у ворога. Тим більше, що Пригожин кожного дня нас інформує про те, які у них проблеми з боєприпасами, як він намагається вибити для своїх штурмових груп хоч якусь підтримку. Три місяці такої інтенсивної війни вони можуть витримати на досить вузьких ділянках. Якщо ми кажемо Бахмут, Вугледар - це десятки кілометрів, а не сотні. Тобто мова йде не про операції, а тактичні дії на окремих напрямках з метою зміни ситуації, можливо виходу на оперативний простір, але їм це не вдається.

Неминуче падіння Росії

Якщо казати про економіку РФ, то є різні оцінки. Дехто каже, що Росія впоралася, Росія витримала, і тепер вона буде нарощувати. Моя оцінка така, що коштом певних рухів на міжнародній арені й всередині країни, вони досить професійно спрацювали своїми фінансовими й золото-валютними запасами. Їм вдалося уникнути падіння, але вони відтягнули це. Максимум, що в них залишилося — це пів року більш менш нормального життя, до якого вони звикли, а потім буде падіння.

Є питання, що у них буде після програшу. Багато хто мріє, що буде падіння путінського режиму, і буде шанс для демократичних сил. Я думаю, що економічний провал і неможливість продовження високоінтенсивної війни спричинить те, що Путін буде вимушений прибратися з українських територій. Він буде намагатися утримати Крим, можливо Донбас, але в нього не вийде цього. І єдиний вихід для нього, щоб зберегти режим - це закритися та ізолюватися, створити надзакритий, ізольований, фашистський кривавий режим. І в такому стані цей режим може проіснувати й 20 років, а потім ще хтось після Путіна прийде. Наше завдання зробити так, щоб цей режим існував там, а не на нашій території.