Чому диктатори вдаряються в містику

Абсолютна влада часто супроводжується почуттям ізоляції та страхом. Окультизм — спосіб заспокоїти ці побоювання, він дає відчуття контролю над поточною ситуацією і майбутнім.

Путін вірить у містичні практики та частенько спілкується з шаманами. А просто зараз Московією ширяться чутки, нібито диктатор вибрався з бункера до Монголії, щоб уточнити в тамтешніх шаманів доцільність застосовування ядерної зброї. Чим же російські танцівники з бубнами його не влаштовують?!

Життя добряче помотало Путіна: він, атеїст "у цивільному", спершу мобілізував на "службу государєву" патріарха Кіріла, а потім прилюдно "увірував" у свого агента. Та це не заважає російському диктаторові поклонятися усілякій бісівщині (з погляду православʼя) на кшталт шаманів. Є ціле розслідування, яке доказує: поклонятися тій лихій силі бункерному нарадив тувинець Сергій Шойгу.

Шаманізм для тувинців-кочівників — віра предків. Шамани — посередники між матеріальним і духовним світом, вони виконують різноманітні ритуали, зцілюючи людей і спілкуючись із духами. Для Путіна вони ще й стали таким собі довідником у пошуках відповідей одразу на декілька питань: що робити [далі], як жити довше, як омолодитися.

Читайте також: Удари по РФ: у мізках росіян ескалація вже відбулася

Зрозуміти бункерного можна: РПЦ — невіддільний підрозділ КГБ-ФСБ, а президентська душа тягнеться до чогось незвіданого. А тут дядьки з бубнами нібито зазирають у майбутнє та пророкують великі перемоги. Так Шойгу, уродженець шаманського краю, став для нього провідником у світ містики.

Саме з подачі Шойгу Путін намагався законсервувати молодість, приймаючи пантові ванни з екстрактом виварених оленячих рогів (пантів), приносив у жертву верблюдів та напав на Україну після спілкування з шаманами, які для перемоги приносили в жертву орлів. Шаманів із Бурятії навіть поставили "на озброєння" однієї з частин у Ростовські області, аби ті боролись із HIMARS. Про результат ви вже знаєте)))

Одним словом, шамани не виправдали покладеного на них високого довірʼя, тим паче, що деякі з них (наприклад, якут Габишев) йшли до Москви виганяти "злого духа" з кремля. У підсумку їхня карʼєра завершилася психлікарнею. Тому кремлівський диктатор вирішив скуштувати енергетику міжнародного ринку містичних послуг, зокрема Монголії, спорідненої з Тувою. 

Захоплення бункерного містикою – не нова тема серед диктаторів та росіян. Цар Микола, як відомо, упадав за Распутіним, а Гітлер – той взагалі був знаний окультист. Щоправда, Адольфу більше імпонувала давньогерманська міфологія (якою займався Гіммлер в "Аненербе", містичній організації Третього рейху) та символізм, як-от свастика та руни.

Читайте також: Творці путінських ілюзій мають відповісти як воєнні злочинці

Шаманська тема стала такою вірусною на болотах, що російський бомонд, не відмившись від запаху православного ладану, став практикувати нетрадиційну медицину та бити в бубни. Ось хороша ілюстрація того: один із топменеджерів "Лукойла" Олександр Суботін вирушив лікувати похмілля в шамана. Той зробив надріз на шкірі та капнув жаб'ячої отрути — і Суботін віддав Богу духам душу. І трапилося це не десь на пасовищах Туви, а в банальних Митищах, на Московії.

Експерти вважають, що схильність до окультизму в сучасному світі — одна з ознак розладу особистості, особливо в диктаторів. Абсолютна влада часто супроводжується почуттям ізоляції та страху. Окультизм — спосіб заспокоїти ці побоювання, він дає відчуття контролю над поточною ситуацією і майбутнім. І, найголовніше, складні політичні та економічні проблеми часто здаються нерозв'язними. Шаманізм пропонує прості, але містичні відповіді на ці питання, обіцяючи швидкі та ефективні рішення.

Психологічно фіналізуючи портрет бункерного, слід констатувати: психічні розлади спонукають його вірити у свою особливу місію і шукати підтвердження власних ілюзій. Тому монгольські шамани — саме ті консультанти, які бункерному зараз потрібні. Он Янукович їздив на Афон — і ми ж бачимо, як ефективно допомогли йому ті поради.

Джерело

Про автора. Орест Сохар, журналіст, шеф-редактор Obozrevatel

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.