Чому "погано" від MAGA може принести "добре"

2. Праві популісти можуть виступити тараном для торпедування лівих популістів і видихнутися або пересваритися між собою (що вже потроху є). Там, де політика левовою часткою базована на емоціях, вона не може (в демократичному суспільстві) тривалий час тримати увагу до себе. В США (поки що досі) демократичне суспільство і реакція на правління Трампа викликало масові протести ще до завершення 100 днів. Монобільшості там немає, на щастя. 

Читайте також: Краще погано прожити власне життя, ніж добре прожити чуже

Тож коли поствиборча емоція трохи вляжеться, популісти втратять запал і зустрінуться з першими складнощами. Тут на авансцену можуть вийти помірковані консерватори. І це може стати поштовхом до цілком нормальної компромісної комунікації між респами й демами. І це добре!

Тут важливо розділяти: праві популісти не є консерваторами, бо консерватизм відкидає крайнощі, він гнучкий і тяжіє до еволюційного поступу, а не "до основанія, а затєм…" 

3. Трамп, говорячи про економіку, наголошує на цілком реальних проблемах США. Це не ньюз для усіх, хто в темі. Про ці проблеми знали як "слони", так і "віслюки" десятиліттями. Ці проблеми накопичувалися завдяки діяльності\бездіяльності адміністрацій як червоних, так і синіх. Обидва табори боялися підступитися до цього фонтану траблів, бо електорально збитково. Обидва (!) табори збільшували дозу популізму, відкладаючи "на завтра" незручні проблеми. Але далі тягнути нема куди – ризики стають критичними. MAGA-ідеологи наважилися — озвучення проблеми, це перший крок до готовності пацієнта лікуватися. І це добре. 

4. Способи розв'язання проблеми, за котрими зараз стежить весь світ, - це триндець. Здається, це просто хрестоматійна ілюстрація фрази сера Вінстона нашого Черчилля: "Американці завжди знаходять єдино правильне рішення. Після того, як перепробують усі інші". Ну що ж, шлях до пошуку "єдино правильного" розпочато. Шантаж до партнерів, неринковість методів, державний диктат ринку (угу, від тих, які казали "менше держави", привіт дідо Ронні) – все це граблі, які Білий Дім перетопче, допоки не намацає якийсь робітний механізм. 

Читайте також: Не варто тішитися протестами проти Трампа

Чи можна це називати "руйнацією старого світового порядку"? Якщо хочеться. Можливо. Це стрес? Так. Чи без цього стресу можна було зрушити гору токсичних старих проблем? Напевно ні. 

Можна було зробити стрес меншим. Чи можна відкатати назад? Скоріш за все, також ні. І це добре. Бо так, як було, - це повільна смерть західної цивілізації на обох континентах. Бо одужання США в інтересах усіх, як не крути. Правда швидко воно не настане, тому "ця риба на потім". Але граблеходіння Вашингтона відкриває вікно можливостей. І це добре.

5. Європа в шоці? О, це улюблений пункт. Звісно, стрес і напруга Старого Світу такі, що можна електрику видобувати. Але якщо ніхто критично не накосячить, якщо європейці зроблять все правильно, вони на емоціях покриють сусальними матюками усю MAGA-дискотеку, але потім… скажуть їм "дякую". 

Якби Трамп не трапився (для інтересів Європи), його слід було придумати – ніщо інше не могло пробудити сонне, ожиріле, ліниве європейське царство. А тут  — шокотерапія. По суті, зараз Трамп дав пас традиційним європейським політикам  — центристам ліберальним і консервативним. США взяли на себе роль Бабая, в  якого Старий Світ може тикати пальцем, говорити своїм виборцям: то ж не ми винні, дивіться, цей Навіжений Кошлатий Егоїст геть з рейок злетів. А потім додавати: тому ми робимо ось це й ось це. І надалі (нарешті!) почати вирішувати ті старосвітські біди, котрі накопичувалися десятиліттями: неконтрольована нелегальна міграція, зарегульованість економіки, передоз бюрократії, дефіцит кваліфікованих робочих рук, занепад сектору безпеки, неконкурентність у високотехнологічних індустріях… Роботи – поле непахане. Кожен пункт – електоральний ризик, бо не має простих рішень. Кожен  — примус Європи до перезавантаження, до думання, до напруги м’язів. Винен за нерви та невиспані ночі має бути Трамп, але бенефіти і плюшки забере той політик (і це не з-поміж нових правих), котрий запропонує (нарешті!) нову формулу об’єднаної Європи й почне її реалізовувати. Шанс? Шанс. І це добре. 

Читайте також: Не шукайте правди у світовій політиці

6. Капець смугастої парасольки. Безпека – найбільший страх і найбільший шанс. Для Європи. США відкритим текстом (і це можна було б вписати в зальоти адміністрації Трампа) говорить, що вони скорочують військові видатки на 8% протягом кількох років. Так, це абсурд для країни, яка (ніби-то) готується до війни з Китаєм. США анонсували, що Європейське, Центральне та Африканське командування йдуть під ніж. Це погано, але в першу чергу для самих Штатів – вони більше не є надійним партнером. І це бачать усі. 

Місце лідера вакантне. І це для Європи шанс. Посилаючись на хаос від Трампа, Європа отримала неспростовний аргумент для свого виборця – а хто нас ще захистить?! Лише самі. І це історія на найближчі років 20-30, якщо не 50. Старий Світ отримав усі ввідні стати Альфа в Атлантиці та частині Арктики. Це дорого, але сукупна інтелектуальна потуга оборонного сектора країн Європи є більшою, аніж інтелектуальна потуга США. В Європі це диверсифікованіше, гнучкіше, адаптованіше, менш монументальне, а значить – більш придатне для адаптації до сучасних викликів. Так, доведеться вкладатися своїми грішми, але це інвестиції у нову індустріалізацію. А значить, нові робочі місця, нові дослідження, новий навколоіндустріальний обслуговий бізнес. Це бустер економік. 

А хто ж захистить континент, поки він з колін встає на ноги? Ха – "Добрий вечір, ми з України". І це є добре.

7. NATO – reload. Напевно, варто подякувати США і за ультимативні вимоги – Європа має вкладатися в оборону більше. Це правда. Має. Може. Зрештою, це про суб’єктність і незалежність Старого Світу, які Європа добровільно віддала США після WWII. І тут шанс повернути собі своє. Чи може Вашингтон вийти з Альянсу? Теоретично. Але навіщо це їм? Коли Дядько Сем розвернеться лицем в бік Тихого Океану, буде куди спокійніше, якщо за його спиною буде спокійна І сильна Європа. Альянс має для цього усі напрацьовані механізми. Іншої такої структури нема і створювати її довго. І жодних проблем, якщо одні члени Альянсу будуть зацікавлені та активні в одних ТВД, а інші – в інших. Це може бути дієвіше і покривати більші площі в старому форматі. Головне - Україні бути готовою і переконати в тому Альянс, що у нас, в Європі, безпеки без нас не буде. Маємо для того вичерпні аргументи. І це добре.

Читайте також: Глибокі надра меншовартості

8. Фонтан популізму в Білому домі та Україна. Вашингтон продемонстрував усім, і нам також, що найближчі 4 роки він не партнер. Звісно, це їхнє право. Але право Києва взяти цю обставину до уваги. Ми не можемо (та й навіщо?) якось змінити факт – вибір народу США є таким. 

Але ми можемо усвідомити: Україна є невіддільною і важливою частиною Європи, а не Північної Америки. Нам куди вигідніше, простіше і дешевше використати ситуацію для інсталяції, повернення НАС в європейський світ. 

Транслювати в Європу, а не за океан найкращі пропозиції, "права першої ночі", технологічні й будь-які інші колаборації і т.д. Запит на шанси та можливості в Європі зараз більший. Час "та якось буде" і "а що, східніше Польщі теж Європа" - минув. Зараз Україна може ставати гравцем. Це про нашу нову суб’єктність. Нам вигідно бути й армією Європи, і виробничою фабрикою Європи, і харчовими резервами, і інвестиційною локацією, і трудовими ресурсами. Як тільки в США захиталося і фокусується на Азії, ми можемо стати потрібним елементом вітража. 

Звісно, перелік невичерпний. Нічого з вище перерахованого не було б можливим, якби не трапився Трамп. Все із вище перерахованого можна вписати в перелік "це шанс". Головне - вчасно, розумно і результативно цим шансом скористатися. І Європі. І нам. 

P.S. Усі згадані виклики можна було б почати вирішувати з меншою нервозністю, без популістичних істерик, MAGA-хамства і бикування на пресконференціях. США могли б стати піонерами та лідерами компетентної та цивілізованої модернізації західної цивілізації. Тільки це довго і про ми, а Трампу треба вже сьогодні і про Я, тобто про нього, Найвеличнішого і Найпотужнішого (ги-ги-ги...). Тому це (модернізація) більше не про США. 

І тут ситуація, як в "Дні Радіо": "...у нас дві проблеми — Міноборони (MAGA на престолі) і ґудзик (скористатися новими реаліями). З Міноборони (вибором американського виборця) ми можемо щось зробити? Ні. А із ґудзиком (використати нові реалії на нашу користь) - можемо."

Тож усі шукаємо ґудзик.

Джерело