Чому США і союзники не рознесуть Іран?

А те, що варіанту "зруйнувати режим аятол силою" немає навіть в теоретичному обговоренні. Хоча потенційна загроза більша за загрозу Хусейна свого часу. Та насправді пояснення дуже прості.

Перший фактор — клята нафта і її ціна. На кожному етапі загострення і під час війни ціни на нафту будуть робити дуже боляче усім — і Китаю, і США, і Індії, і ЄС. 

Читайте також: Для Заходу Ізраїль "свій" давно, а до "своєї" України він щойно звикає

Будь-яка велика війна в регіоні несе загрозу для енергетичної безпеки Китаю (який скуповує майже всю іранську нафту і значну частину саудівської), Індії (для якої ключові постачальники в регіоні — Ірак і ОАЕ),  Європі (яка на шляху до відмови від російського все ще покладається на близькосхідне). 

Весь морський експорт з регіону (а це 40% світового експорту нафти) йде через Ормузьку протоку, яка з'єднує Перську затоку з Аравійським морем. Якщо регіон зануриться у велику війну, світові енергетичні ринки чекає в кращому випадку ціновий шок, в гіршому — фізичний дефіцит нафти в окремих регіонах. 

Китай, який переживає найбільшу кризу за останні 30 років, може отримати дуже сильного удару. Але ж не смертельного. І конфронтація з ним вийде на новий рівень. А в боротьбі за нафту може стати більш агресивною китайська ж політика в Південнокитайському морі, де в контролі за шельф КНР знаходиться у постійній конфронтації з В'єтнамом, Філіппінами й Тайванем. Що зробить той регіон ще однією вибуховою точкою. Тому Китай продовжує наполягати на мирному врегулюванні конфлікту Ізраїлю і Саудівської Аравії з Іраном.

Читайте також: Чому ставлення Заходу до України та Ізраїлю різне

Шоку на ринку нафти боїться адміністрація Байдена. Ми ж бачимо як демократи напружуються від атак на російські НПЗ, хоча вплив цих атак на ринок нафти взагалі й близько непорівнянний з близькосхідним фактором. 

Тому США будуть радо збивати ракети, які летять на Ізраїль, але навряд атакуватиме Іран. Хоча, наприклад, наприкінці ірано-іракської війни сама атакувала іранські нафтові платформи, щоб змусити країну піти на прийнятний для Хусейна мир. За 3 роки до "Бурі в пустелі". 

Другий фактор — велика військова операція проти Ірану (тим більше вторгнення в Іран) лишається ідеєю, яка потребує занадто великого напруження сил.

Так, Ісламську Республіку немає причин боятися, як Росію, бо він не може атакувати країни НАТО. А що робити в разі нападу на країни НАТО саме НАТО ще не вирішило. В нього досі немає ядерної зброї, а його системи ППО застаріли. Хоча якщо дотерпіти до моменту, коли Іран офіційно здобуде ядерну зброю, в регіоні буде відкрито ящик Пандори.

Але війна проти Ірану, щоб в ній швидко перемогти, потребуватиме набагато більше сил, ніж було залучено проти Саддама 1991 і 2003. Нагадаю, обидва рази сили коаліції проти Саддама перевищували 400 тис. військових. Іран більше Іраку в 4 рази. Його населення більше іракського зараз у 2 рази. Його армія неспівставно потужніша за армію Саддама. 

Читайте також: Іран — Ізраїль: Головне, як вплине війна на стосунки Тегерана з Москвою

Підготовка операції такого масштабу потребуватиме колосальної єдності й всередині американського істеблішменту, і спільної позиції усіх союзників, і цілковитого контролю над Іраком, бо це єдиний плацдарм, який може бути використаний для сухопутного вторгнення.  А зараз навіть зі згодою Іраку бути таким плацдармом великі проблеми, бо країна колапсує.

Плюс ідея великої війни лякає практично усі інші країни регіону. Які можуть як фізично постраждати, так і зіткнутися з ризиком політичного загострення через активізацію радикальних рухів. Тим більше, що вторгнення в Ірак і Афганістан, а також їх подальша окупація не допомогли зробити ці країни стабільними демократіями чи хоча б автократіями. Скоріше навпаки. 

Тому Ізраїлю допоможуть. Ракети позбивають (бо не бояться відповіді, як у випадку з Росією). Але чекати рішучих дій проти Ірану — марно. Можливо, колись вторгнення стане єдиним виходом, але зараз на це немає сил і волі. 

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.